Коли скажу, що Олександра Вікторовича Шаульського знає не лише Лиманщина, то буде зовсім не перебільшення. Бо немає такої справи, яка не підкорилася колишньому токарю локомотивного депо. Та і взагалі він майстер на всі руки. І у будинку, і на подвір’ї відчувається, що у домі є господар. Усе красиво і до ладу. Я, мабуть, одна з небагатьох, яка знала його прадіда Шаульського Фадея Ілліча, якого цілком заслужено земляки називали “Лиманським професором”, бо не було такої справи, котра б йому не підкорилася.
По божих заповідях жили вони з бабусею. Шість днів на тиждень від зорі і до зорі працювали, а у сьомій, одягнувши святкове вбрання, крокували до церкви Петра і Павла, щоб поставити свічки не лише батькам, але й загиблим на війні синам та передчасно померлим в один день донці та зятю, які залишили сиротами трьох діточок меншому з яких було трохи більше року. По оцих прокладених стежинах ходить нині Сашко зі своєю чарівною дружиною Іриною.
Без перебільшення скажу – їх сам Бог до пари звів.
У лютому відсвяткували 42 роки подружнього життя щедрого на любов і взаємоповагу. А ще лиманці, знають їх як чуйних і доброзичливих людей, які будь-коли готові прийти на допомогу.
Валентина БИКОВА, позаштатний кореспондент “Зорі”.
Нагадаємо: СЛОВА ВІД ДУШІ
