Додому Про наших людей

Наші Герої: КОНТРАКТНИК

Нещодавно молодший сержант Збройних Сил України, боєць Донецького зонального відділу  військової служби правопорядку у місті Краматорськ

Ростислав Сергійович РЄЗНІКОВ нагороджений відзнакою Президента України В.ЗЕЛЕНСЬКОГО  «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ».

Він також удостоєний ПОДЯКИ Слов’янської військової  міської адміністрації за добросовісне виконання своїх службових обов’язків.

А обов’язків і повноважень у молодшого сержанта Рєзнікова чимало, котрі він чітко виконує і використовує.

У жовтні 2024 року Ростислав уклав контракт із ЗСУ, пройшов з успіхом учбово-військовий вишкіл у Львові і за розподілом був направлений на проходження контрактного терміну у Донецький зональний відділ військової служби правопорядку у місто Краматорськ.

Перелік його обов’язків  чималенький. Це і супровід військової техніки до місць базування, конвоювання військовополонених рф, а також тих, хто самовільно залишив військові частини, перевірка правопорядку і дисципліни у військових частинах і на блокпостах. Словом, служба дуже відповідальна і досить небезпечна. Поки що нарікань на виконання військових обов’язків молодшим сержантом Рєзніковим з боку військового керівництва немає. Впевнені – і не буде. До речі, служба носить і секретний акцент.

Ростислав з гордістю відзначає бойовий дух своїх побратимів.

Ростик корінний лиманець. Жив у 50 метрах від чудового міського стадіону «Локомотив», (котрий ворог вже розтрощив вщент). Тобто, як кажуть, йому сам Бог велів займатись спортом. І він ретельно тренувався у сенсея Євгена Барабаша, тобто карате. Виступав на змаганнях різного рівня і досить успішно, а головне він тут не тільки навчався бойовому мистецтву самураїв, а й загартовував і силу волі, котрі зараз йому, ой як,  у нагоді.

Шкільні роки пролетіли миттю і Ростислав вирішив присвятити свій трудовий шлях залізниці, як і його батько, Сергій Миколайович, так і матуся, Тетяна Володимирівна. Глава сім’ї останнім часом працював старшим майстром залізничного професійно – технічного училища №119 (на жаль, його вже з нами немає, світла пам’ять йому), а його дружина – вихователькою дитячого садочку «Тополька» (№ 4) у нашому місті. Перший, так би мовити кував кадри для залізниці, а друга – виховувала  діточок залізничників. Тож Ростислав почав свою трудову діяльність у дистанції колії нашого міста і пропрацював там півтора десятиріччя, дійшов у своєму професійному фаху від монтера колії до начальника дільниці діагностики. А це відстань відчутна – від Лиману до Святогірська. І ось він зі своєю командою постійно діагностували  колії, щоб не трапилось ніяких  непередбачуваних ситуації для проходження пасажирських і вантажних поїздів.   А це дуже складна і копітка робота, бо від його вивірених рішень залежала безпека руху поїздів, а це життя людей.

Працюючи у ПЧ, Ростислав одночасно навчався на заочному відділенні Харківської академії залізничного транспорту за спеціальністю електрик – механік. І у 2011 році здобув вищу освіту.

А у 2012 році Ростислав одружився з Юлією і у них народився синуля – Гліб, якому нещодавно вже виповнилося 12 рочків. Свою родину молодший сержант Рєзніков кохає безмежно. Як і всі  наші Захисники  нікому зобидити не дадуть свої родини і країну. Ніколи!

Звичайно, як кожен лиманець закоханий у смарагдовий свій край. Хоча ворог зараз нищівно його руйнує, але він обов’язково відновиться, відродиться і забуяє зеленню, наповниться запахом цілющої хвої, різнобарв’ям польових квітів і квітом латаття у заводях сивого Сіверського Дінця, блакиттю водного дзеркала і золотом пісків Голубих озер, домашнім затишком Ломоносівського озера та сміхом дитячих таборів відпочинку і задоволенням на  туристичних базах. Обов’язково все так і буде. Для цього наші Герої – Захисники і Захисниці, у тому числі Ростислав Рєзніков, і знаходяться на ратному полі, щоб захистити нас від підступного ворога і здобути Перемогу.

Слава Україні! Героям Слава!

На знімках: молодший сержант ЗСУ Ростислав РЄЗНІКОВ; відзнака Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ», котрою нагороджений наш земляк.

Олександр ПАСІЧНИК.

Нагадаємо: Герої – не здаються! | СІМ’Я, ЩО СТАЛА ВІЙСЬКОМ