До редакції чимало звертається лиманців, які розповідають про Героїв – земляків. Навіть пишуть. Ось ці авторки цього матеріалу, написали про свого колегу Олександра Миколайовича Сиротенка. Ми пропонуємо вам, шановні читачі, прочитати від душі написаний нарис лиманськими жителями.
У час, коли доля країни вирішується щодня, особливо цінними стають історії людей, які не залишилися осторонь. Одним із таких є наш колега, наш друг, людина про яку хочеться говорити— Олександр Миколайович Сиротенко.
Його добре знають у Лиманській територіальній об’єднаній громаді як відповідального старосту Шандриголівського старостинського округу, справедливого та небайдужого керівника. Працюючи старостою, він завжди був поруч із людьми — допомагав вирішувати щоденні проблеми, підтримував у складні моменти, відстоював інтереси кожного жителя. Для багатьох він став не просто посадовцем, а людиною, якій довіряють і до якої йдуть за порадою. А раніше працював він у місцевій школі і особливе відношення дітей і до дітей у нього завжди було присутнім. Вони його поважали і приймали за свого. А це багато, бо наші діти – це майбутнє.
Хочу сказати про його почуття гумору. Навіть у найнапруженіші моменти Олександр Миколайович умів розрядити обстановку влучним жартом, підбадьорити людей і знайти світлу ноту там, де, здавалось би, її вже немає. Саме ця риса допомагала йому об’єднувати людей і вселяти впевненість у краще. Та коли країна опинилася перед загрозою, Олександр Миколайович, прийняв рішення, яке викликає глибоку повагу — добровільно став на захист Батьківщини. Без вагань він змінив робочий кабінет на військову форму, адже розумів: сьогодні кожен має зробити свій внесок у спільну перемогу. Я знаю, де б він не працював, завжди це буде на «відмінно» і з великою любовʼю до людей. А ще, він чесний, чесний до себе і до людей.
Його вчинок — це приклад справжнього патріотизму, мужності та відповідальності. Особливо зворушує те, що його родина також не залишилася осторонь: син Олександра Миколайовича, Микола, разом із батьком став на захист України. Це не просто сім’я — це символ єдності, сили духу та відданості своїй країні.
Я знаю його як людину слова, яка завжди доводила справу до кінця. І сьогодні я впевнена: ті ж якості допомагають йому й на службі. Пишаємось, що працювали поруч, дякуємо за дружбу. Його приклад надихає, додає віри та нагадує, що справжні герої — серед нас. І тільки.
Бажаємо йому міцного здоров’я, сили, витримки та якнайшвидшого повернення додому з Перемогою. Адже тут на нього чекають — родина, колеги і вся громада, які щиро вірять у нього та дякують за відвагу.
Пишаюсь тим, що мала честь бути колегою Сиротенка Олександра Миколайовича. Для мене він мужня людина, яка добровільно з перших днів повномасштабного вторгнення, залишила цивільне життя, родину, кар’єру. У нього була можливість залишитися і працювати у громаді, але він свідомо обрав шлях боротьби за збереження вільної України. Та й не могло бути по іншому, бо за характером Олександр Миколайович цілеспрямована, рішуча, справедлива, чесна, відповідальна людина. Він ні на хвилину не забуває свою громаду, своїх людей. Постійно тримає на контролі проблеми своїх земляків і допомагає.
Він гордість Лиманщини та рідного Шандриголовового, достойний син України.
Бажаю Вам, шановний Олександре Миколайовичу, Перемоги у всіх битвах – як на полі бою, так і у житті. Нехай Вас завжди супроводжує удача, а мир повернеться в Україну завдяки Вашій силі і мужності.
Олена БАБАНІНА, Любов ФІЛОНЕНКО, жительки Лиманської територіальної об’єднаної громади, позаштатні кореспонденти газети “Зоря”.
На знімках: О.М.Сиротенко; наш Герой з сім’єю.
Нагадаємо: Герої не здаються | ЛІСІВНИК – КІБОРГ
