Бондаренко Наталія Іванівна народилася 22 березня у 1973 році у селищі Ямпіль Донецької області, Лиманського району, в звичайній сім’ї робочих людей. Там навчалась до 8 – го класу в Ямпільській середній школі. Потім, в 1988 році вступила до Лиманського медичного училища, де отримала спеціальність фельдшер. В 1992 році влаштувалась на роботу у Центральну районну лікарню м. Лиман, у терапевтичне відділення, де була завідуючою Бородавка Анна Михайлівна. До речі, профі у медицині і як людина – шикарна.
Це дійсно була школа життя, там вона багато чому навчилась, за що вдячна своїм колегам і лікарям, які в той час там працювали. Це і Овечко Людмила Єгорівна, Руденко Сергій Васильович, Сердюк Марія Полікарпівна.
Потім одружилась і пішла у декретну відпустку і вже після того влаштувалась працювати в Ямпільську амбулаторію акушеркою, там пропрацювала майже 20 років. Але бувають у житті непередбачувані ситуації. Працювала в обласній травматологічній лікарні до війни. З початком війни з сім’єю довелось виїхати у Кривий Ріг. Там почала все спочатку, влаштувалась в першу міську лікарню в реанімаційне відділення і здавалося б все налагоджувалось, життя намагалось увійти в якесь зрозуміле для мене русло і тут, важка хвороба, вона вибиває грунт з під ніг. І дякуючи Богу, мабуть в той час було так потрібно, відкривала в собі поетичні здібності. Написала вірші і вдень і вночі, вдома і в лікарні, за час 2022-2023, написала близько 500 віршів, все це давало мені якісь неймовірні сили, щоб подолати все…
В 2024 році у вересні влаштувалась на роботу до однієї з гімназій, м. Кривий Ріг, медичною сестрою, де працюю і зараз. У 2025 році я надрукувала свою першу збірку «Душа лишається в словах». Їй допомогла це зробити Бикова Валентина та її чоловік Віктор, за що вона їм безмежно вдячна.
Тут у Кривому Розі життя отримало новий подих. Наша медикиня пише вірші, пісні, співає у Театрі авторської пісні. Бере участь у фестивалях і навіть у поетичному марафоні ”Нескорені” (4 сезон – 2025), де отримала звання лауреата. Її вірш “Донеччина моя” увійшов до 20 кращих! Наталія пишається тим, що з Донеччини, що українка, що донька своєї країни!
Слава Україні!
Героям Слава!
На знімку: красуня, медикиня і поетеса Наталія БОНДАРЕНКО, і що найголовніше – жителька селища Ямпіль Лиманської об’єднаної територіальної громади. Це факт.
Шановна Ніно Іванівно!
Редакція газети «Зоря» щиросердно вітає Вас з високою нагородою у поетичному марафоні «Нескорені» і друкує Ваш вірш «Моя Донеччина». Бажаємо Вам і надалі всього найкращого у житті і поезії. Очікуємо нових творчих доробок, бо творчість завжди надихає на добре, приємне і, якщо треба на незламність і нескореність.
ДОНЕЧЧИНА МОЯ
Донеччина моя, ти моя пісня й доля,
Ти щебет солов’я і соняхи у полі,
Криниця сил моїх, коріння мого сила,
Любов до тебе я в собі на вік зростила.
Оспівана в піснях, твоя краса нетлінна,
Твої ліси й степи, і гори над Дінцем…
І в чебреці бузкові заквітчані долини,
І луки волошкові напоєні дощем.
Донеччина моя,перлина України!
Ти вічна і квітуча, нев’януча весна,
Благословенна Богом, навік одна єдина,
Ти зіткана з любові ,із щедрості й тепла.
Ти джерело цілюще,що має живу воду,
Хай сяють над тобою блакитні небеса,
Донеччина моя – це там, де сонце сходить,
Це там де зародилось зерно мого життя!!!
Н.І.БОНДАРЕНКО.
Нагадаємо: Схід і Захід єдині в традиціях: Лиманщина та Тячівщина провели спільний захід до Дня вишиванки
