Для надзвичайно красивої пари, дружньої, творчої сім’ї БИКОВИХ ВАЛЕНТИНИ ТА ВІКТОРА, які святкують діамантове весілля, тобто разом 60 років! Сьогодні!
Я розповім, а ви почуйте, прошу!
Хай не дивує вас історія проста.
Як дві душі долають жар, порошу
І як навік єднаються серця.
Зустрілись двоє, як човни у морі,
Або як вітер з гілкою верби…
Він – з тих країв, де сплять на шахтах зорі,
Вона – з Лиману, де ліси й сади.
Де квіти й солов’ї завжди в дозорі ,
Блакить чарівна – колір неба і води.
Де сповіщали про весну в мінорі
Ритмічно – голосисті поїзди.
Обоє гарні, молоді, завзяті,
Летіли в двох, як лебеді крилаті
Все до мети, до здійснення бажань.
Старанно вчились, бо знання – то сила,
Перевіряли часом почуття.
І доля ревно берегла їхні вітрила.
І миті щастя дарувало їм життя.
Вони поїхали із Сходу аж на Північ,
А з плином часу повернулись знов,
У рідний край. Зелений і привітний.
В край, де панують щастя і любов.
І повернулись не одні, з синочком,
Маленьким янголом, потішним і швидким,
Що підростав, як у лісах грибочки,
Був радістю у діда і батьків.
А в рідному Лимані, наче сонечко,
А чи відлуння втіхи і краси –
У них з’явилася очікувана доця,
Як свіжість подиху від лісу і роси.
Життя дорога, як малина з терном –
З’єдналися і в радощі й в жалі.
Але любов, що сяяла мов перли,
Долала труднощі великі і малі.
У безкінечних бігли дні турботах,
Мінялись ритми, плани на життя.
Все як у кожного: і сумніви, і зльоти,
Та не міліло їх джерело почуття.
Уже і осінь непомітно завітала
В альбом сімейний листям золотим.
Шість десятків віку разом! Все ділили навпіл:
Розлуки, зустрічі, тепло і холоди …
Нехай серця їх ту зустріч пам’ятають
Й купаються в любові назавжди
«Бережіть хатину і стежину» –
Так писала Валя у вірші.
А я добавлю : «Бережіть родину,
Що є початком всього на Землі!».
З повагою і шаною Л. НЕСТЕРЕНКО.
Від Головного редактора газети «Зоря».
А ми ще додаємо до цього доброго вірша. У Валентини Вікторівни та Віктора Никифоровича є два плеча. По-перше син їх, Олександр, який сьогодні вже мітить в ювіляри; по – друге, донечка Альона, з якою я в карате з нею маленькою танці танцював. Було і кімано біленьке і чорний пояс на спині. Спасибі вам Бикови, кричу я в голос, як «Зоря» співає по житті. «Зоря» співуча і могуча, повірте лиш мені.
З повагою, Олександр ПАСІЧНИК.
Нагадаємо: Ювілей: САПФІРИ – ТІЛЬКИ ВАМ!
