Світла пам’ять МАЦЕГОРІ Віктору Івановичу
(10 жовтня 1948 року — 29 квітня 2025 року)
Рік тому перестало битися серце глибоко шанованого нашого земляка, хлібороба, наставника молоді, волонтера та справжнього патріота своєї країни — Мацегори Віктора Івановича. Його життя стало прикладом невтомної праці, любові до землі, родини, спорту та Батьківщини.
Віктор Іванович виріс у працелюбній сім’ї, з юних років знав ціну хліборобській праці. У зрілому віці він створив власне фермерське господарство «Кодак», яке стало осередком стабільності та підтримки для багатьох жителів громади. Завдяки його ініціативності та відповідальності було створено нові робочі місця, поліпшено добробут місцевих родин. Його поважали як мудрого керівника, який завжди ставив інтереси людей вище за власні.
Однак не лише сільське господарство було справою його життя. З 1970 року і до останніх своїх днів Віктор Іванович працював тренером з вільної боротьби, був майстром спорту, виховав не одне покоління талановитих спортсменів — чемпіонів районних, обласних і всеукраїнських змагань. Його учні й сьогодні з вдячністю згадують наставника, який навчав не лише спортивній техніці, а й витривалості, честі, порядності та силі духу.
Символом його відданості справі став спортивний зал, який він власноруч побудував за власний кошт у селищі Дробишеве, аби діти та молодь мали місце для занять і розвитку. Для Віктора Івановича спорт завжди був не просто фізичною підготовкою, а школою життя, що виховує справжніх громадян своєї держави.
Під час початку війни він не залишився осторонь. Як справжній патріот, Віктор Іванович активно займався волонтерською діяльністю: допомагав військовим, підтримував переселенців, ніколи не стояв осторонь людського горя. Його щире серце й бажання допомогти іншим стали проявом справжнього громадянського обов’язку.
Віктор Іванович Мацегора був людиною доброзичливою, але водночас вимогливою і принциповою. Він мав велику силу волі, природну мудрість і жагу до життя. Любив свою дружину, дітей, онуків та передавав їм найвищі життєві цінності: любов до праці, відповідальність, повагу до людей і щиру любов до рідної землі.
Його особистість залишила глибокий слід у серцях тих, хто поруч із ним жив, працював і навчався. Односельчани пам’ятають його як людину честі, совісті та добрих справ, яка все життя присвятила служінню людям та Україні.
Його спадщина — це не лише спортивні перемоги, збудований борцівський зал і процвітаюче господарство, а насамперед — люди, які завдяки йому стали сильнішими, добрішими й повірили в себе. Більшість із них нині захищають неньку – Україну від триклятого ворога.
Вічна шана та світла пам’ять чудовому наставникові, господареві, батькові й дідусеві і … МАЙСТРУ.
Світла пам’ять батьку й дідусеві
Життя пройшов, як ниву — не спішив,
Лишав добро в серцях і в кожнім домі.
Хліб вирощував, дітей учив,
Любив свій край — щиро і свідомо.
Боровся чесно — на килимі й у житті,
Теплом і силою для всіх – він був опорою.
Його сліди — у доброму зерні,
У перемогах, у любові і у просторі, як завжди.
З глибокою скорботою та вдячністю – син Мирослав МАЦЕГОРА та онук Андрій ФІМОВИЧ з родинами.
На знімках: майстер (у центрі) зі своїми учнями.
ВІД ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА: «До речі, Віктор Іванович був моїм першим тренером з вільної боротьби ще у 1970 році. Без перебільшення, він зіграв величезну роль у формуванні мого характеру, як і мій батько.
Ми спілкувалися з ним до останнього дня його життя. Він завжди пишався своїми учнями і родиною. Він – сила!
Нагадаємо: ПАМ’ЯТЬ: СПРАВЖНІЙ ПОЛКОВНИК
