Наталія Вікторівна Лавриненко – жінка – епоха, яка все своє життя присвятила спорту. Цікаве життя, хоча воно складалося із різних перипетій, нюансів, випадків, ситуацій, можливостей. Але воно цікаве, бо постійно у боротьбі та пошуку.
Інакше не могло і бути, бо вона народилася у спортивній сім’ї, де батько – Лавриненко Віктор Васильович – Заслужений тренер України зі спортивної радіопеленгації, а мама – Лавриненко Ірина Олександрівна, майстер спорту зі спортивної радіопеленгації. Та і вид спорту вони обрали непростий – спортивну радіопеленгацію, де крім відмінної фізичної спортивної форми треба ще було мати хист до орієнтування на місцевості, стовідсоткове знання мап, володіння компасом та радіопеленгатором. Тобто володіння справжнім спортивним хистом і бійцівським характером батьки навічно прищепили своїй дочці.
Тисячі кілометрів вона здолала лісами, горами України та Європи, здобуваючи на різних рівнях змагань все нові і нові перемоги. Де вона тільки не змагалася: Франція, Південна Корея, Чехія, Німеччина, Угорщина, Болгарія, Польща, Румунія, Словаччина, Болгарія, Іспанія, Італія, Литва, Латвія, Естонія … і вся Україна.
Вона вже майже 50 років живе у тренуваннях, як і тренує. Зуміла одночасно розвиватись у 3-х видах спорту: волейболі, спортивній радіопеленгації та спортивному орієнтування. Все своє життя присвятила пропаганді здорового способу життя, тренерству, організації спортивних та оздоровчих заходів. До речі, коли редакція газети «Зоря» проводила щорічну легкоатлетичну естафету, приурочену Перемозі у Другій світовій війні, то Наталія Вікторівна, як голова міського спорткомітету та і взагалі шановна людина у нашому місті Лиман, завжди допомагала у її проведенні. То я по праву можу її називати лиманочкою – чемпіонкою.
Наталія навіть була членом збірної команди СРСР зі спортивної радіопеленгації, 20 років є членом збірної України. Неодноразовий чемпіон України, учасниця 7 Чемпіонатів Європи та 3 Чемпіонатів Світу зі спортивної радіопеленгації. Має медалі цих форумів. Найкращі результати: золото у команді та срібло особисте чемпіонату Європи (Чехія, 1993 р.). Про її спортивні досягнення сповіщали всі спортивні закордонні медіа, як і Всеукраїнські та місцеві. Вона відома і знатна людина у спорті. Всіх рівнів.
Учасниця 4-х Чемпіонатів Світу серед Майстрів зі спортивного орієнтування 2019, 2022, 2023, 2025 років, неодноразова чемпіонка України серед ветеранів у різних вікових категоріях. І нині у категорії «Ж 60+» одна з найкращих в Україні. Жодних змагань не пропустить, навіть у сьогоднішні важкі часи. Дорогу підкорить той, хто йде. За 2025 рік прийняла участь у 37 змаганнях зі спортивного орієнтування серед ветеранів. Тобто тричі на місяць. Оце фізична форма! Хоча по собі знаю – це кілька днів треба полежати у тиші. Але, де її взяти ті тишу і спокій! І знову у путь!
Вона була у кожній європейській країні, взявши участь у семи чемпіонатах світу та семи чемпіонатах Європи. Це тільки чемпіонати! А скільки всіляких турнірів! Котрі треба вибігати, спланувати, передбачити і подолати на мажорі. Це все величезна робота. ВЕЛИЧЕЗНА!
Тренерський стаж роботи 35 років. Служила тренером-викладачем з волейболу у ДЮСШ відділу освіти Лиманської міськради, ДЮСШ м. Лиман, ОДЮСШ для дітей – сиріт, завідувачем відділу фізичної культури та спорту Лиманської міської ради. Була старшим тренером жіночої збірної Донецької області 2019-2022 роки. Через її тренерські руки пройшли тисячі лиманських дітей, які несуть здоровий спосіб життя у життя. Деякі продовжують тренерські традиції. Ми не забуваємо, що Вами, Наталіє Вікторівно, заснований «Кубок міського голови» з волейболу, «Кубок Династій», «Зимова вишня», «Кубок Бізнес-леді», «Хрещенські» та «Різдвяні ігри», де грали представниці волейбольних команд України і багатьох інших країн. І не один рік і не з одним міським головою. Було? Було. Особисто я їх висвітлював у ЗМІ.
Засновниця та очільник громадської організації «Спортивний клуб «Лиман» м. Лиман, Донецької області». Запровадила низку традиційних спортивних змагань і заходів з волейболу регіонального, обласного, Всеукраїнського рівня, які проводяться по 25 років та робили відомою та знаковою Лиманську громаду.
У зв’язку з воєнною агресією, руйнуванням спортивного комплексу «Локомотив» та напрацьованої роками матеріальної бази з волейболу в місті Лиман, є вимушеним переселенцем наразі в м. Чернівці. Була переведена працювати тренером-викладачем зі спортивного орієнтування ОДЮСШ для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків, нині – пенсіонер за віком.
Не дивлячись на військовий стан, продовжує участь у Всеукраїнських, міжнародних змаганнях, Чемпіонатах Світу зі спортивного орієнтування серед ветеранів, де є представником Лиманської громади та СК «Лиман». Свої спортивні труди присвячує нашому багатостраждальному місту Лиман та людям громади.
Має доньку – Парфьонову Станіславу Олександрівну (1998 р.н.), майстриню спорту з волейболу, гравчиню Суперліги України з волейболу, членкиню збірної команди України з волейболу, переможницю «Золотої Євроліги – 2025» в Швеції, учасницю Чемпіонату Світу 2025 року у Таїланді. Є її першим тренером.
Нині Станіслава грає за волейбольну команду Суперліги України чернівецьку «Буковинку» і є членкинею національної збірної України.
Лиман пишається тобою, золотава красуню!
Наталія Вікторівна чимало уваги приділяла і приділяє освіті. Вона має дві вищі: Слов’янський державний педагогічний інститут, факультет педагогіка та психологія дошкільна (закінчила з червоним дипломом); магістратура Луганського державного університету за спеціальністю «Фізична культура і спорт». І продовжує вчитися навіть на власному досвіді.
За особистий внесок в розбудову держави нагороджена орденом «Незалежна Україна» у 2021 році, низкою відзнак від міського голови та начальника Управління фізичної культури та спорту Донецької облдержадміністрації.
В 2025 році присвоєно звання «Почесний тренер дитячого волейболу України».
Крім цього Наталія Вікторівна майстриня спорту міжнародного класу (спортивна радіопеленгація), кандидат у майстри спорту зі спортивного орієнтування та ще має І дорослий розряд з волейболу України. А це серйозно. Повірте мені.
У серпні місяці 2025 року (мама Наталя) поїхала на Чемпіонат Світу серед Майстрів зі спортивного орієнтування в Іспанію, а донька Станіслава на Чемпіонат Світу з волейболу серед жінок в Тайланд. Отака цікава історія. І всі гідно змагались.
За її плечима ціла епоха, через тренерські руки пройшли тисячі дітей. У її житті є чимало цікавих фактів, епізодів, котрі можна назвати – родзинкою. Але Наталія Вікторівна Лавриненко – є сама спортивною родзинкою з берегів сивого Сіверського Дінця. А Сіверський Донець – це річка шикарна і бійцівська, вона як і малина, так і терен.
На знімках: Наталія з прапором Донеччини на Чемпіонаті Світу серед Майстрів і долає водну перешкоду; Станіслава з Кубком «Золотої Євроліги – 2025», сім’я: Наталія (мама) + Станіслава (доця) + Олександр (батько). Щастя вам! Будьмо! Ви дуже шановні для Лиманської об’єднаної громади!
Олександр ПАСІЧНИК.
Цей випуск газети підготовлено за фінансової підтримки Шведської асоціації медіавидавців Tidningsutgivarna для українських прифронтових медіа в межах ініціативи Національної спілки журналістів України “Frontline Press”. This issue of the newspaper has been produced with financial support from the Swedish Media Publishers’ Association Tidningsutgivarna for Ukrainian frontline media as part of the National Union of Journalists of Ukraine’s ‘Frontline Press’ initiative.
Нагадаємо: Пасновини: спортивне орієнтування | РЕЙТИНГ НАТАЛІЇ ЛАВРИНЕНКО НЕЗДОЛАТИ – НІКОМУ!
