Підлий ворог вбив найкращого землероба Лиманщини. Ним пишався весь наш край. Тисячі гектарів хлібних ланів, сотні яблуневих садів доглядалися у Лиманській територіальній громаді його фермерським господарством «Кредо». Саме він опікував кожен колосок пшениці і кожне смачне яблуко, щоб у лиманців на обідньому столі був і свіжоспечений буханець хліба і смачний фрукт. Цей факт підтвердить кожен наш земляк, бо нема такого на Лиманщині, щоб не скуштував криволуцького хліба чи соковитого яблука.
Микола Васильович 11 вересня поточного року виїхав оглянути поля і садки у Криволуцькому старостинському окрузі, але ворожий дрон влучив у його автомобіль. Фермер з великої літери загинув на місці.
Микола Васильович загинув у хліборобському бою з триклятим окупантом на 69 році життя, яке повинно було тривати ще не одне десятиріччя на користь рідного краю.
Пам’ять про цю світлу, працьовиту людину, першого голову асоціації фермерів Лиманщини навічно закарбована у історії Лиманської територіальної громади. Низько схиляємо у сумі голови і вічно пам’ятатимемо цього від Бога землероба.
Земля тобі пухом, шановний Миколо Васильович.
Рідні, близькі, друзі, колеги.
З глибоким сумом і болем висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу трагічної загибелі Ралітного Миколи Васильовича.
11 вересня 2025 року засновник фермерського господарства «Кредо» Ралітний Микола Васильович загинув внаслідок ураження ворожим fpv-дроном. В котрий раз рф тероризує та убиває мирних жителів Донеччини!
У 1992 році Микола Васильович заснував фермерське господарство «Кредо» у Краснолиманському районі, вирощував сільськогосподарські культури, заклав сучасний інтенсивний сад та один з перших застосував новітні технологічні рішення у сільському господарстві.
Микола Васильович усе своє життя присвятив аграрному виробництву, приймав активну участь у суспільному житті району, а до початку 2000-х років очолював ГО «Асоціація фермерів Лиманського району».
Микола Васильович був доброю, працьовитою людиною, вірним другом, гарним сім’янином та користувався повагою колег та однодумців. З початку війни надавав допомогу мешканцям с. Озерне Лиманської громади.
Колеги запам’ятають Миколу Васильовича як талановитого організатора, висококваліфікованого спеціаліста, чуйного та доброзичливого керівника, який був вимогливий до себе та підлеглих, підтримував та допомагав усім, хто потребував допомоги.
Розділяємо разом з близькими та колегами біль передчасної втрати та сумуємо у годину скорботи.
Світла і вічна пам’ять!
ДЕПАРТАМЕНТ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
Мій дідусь, Ралітний Микола Васильович, був людиною, яка все життя мріяла і йшла до своєї мети. Його найбільшою мрією було створити власне сільськогосподарське підприємство — і він її здійснив у 1992 році. Працював із величезним натхненням і любов’ю до кожної зернини, до кожного клаптика землі. Дідусь не знав спокою — навіть удома він не залишав жодного вільного шматочка городу: садив кавуни, гарбузи, усе, що земля могла дати. Він ніколи не зупинявся на досягнутому, не знав слова «неважливо» і завжди йшов вперед, доводячи своїми справами, що наполегливість і відданість землі приносять плоди.
Для нього земля була сенсом життя, але найбільшою цінністю була родина. Усе, що він робив, він зробив для нас. Він нічого не забирав собі, лише віддавав — дітям і онукам. Він поставив на ноги дітей, а також усіх нас, внуків. Він показав нам світ — всі мої подорожі були разом із ним. Навіть відпочинок у нього був у русі — він стрибав із парашутом, любив кататись на лижах і навчив цьому нас, відвідував нові місця, завжди цікавився світом.
Дідусь йшов у ногу з часом і ніколи не відставав від сучасних технологій. Він відвідував сільськогосподарські виставки, і завжди брав нас із собою — показував, що світ широкий, що завжди є нове, чого можна навчитися.
Його улюбленим святом були обжинки — коли після збору врожаю можна було зібратися разом, посміятися, згадати всі кумедні історії й порадіти тому, що зроблено.
Дідусь був дуже веселим, завжди з добрим настроєм. Навіть коли у когось опускалися руки, він умів сказати своє: «Та то все нічого, все буде добре і все зробим». І справді — з ним усе завжди було добре. Він показав нам світ, навчив любити працю і вірити у свої сили.
11 вересня 2025 року його життя трагічно обірвалося — ворожий дрон забрав його прямо на полі соняшнику. Йому було лише 68… Але навіть попри це, він залишив нам набагато більше, ніж можна уявити.
Наше господарство завжди було родинною справою. У кожного була своя роль: батько займався технікою, адже він інженер, мій чоловік працює водієм, я веду бухгалтерію, а дідусь був душею і серцем усього процесу він вирощував, доглядав і жив кожним врожаєм. Ми були однією командою, і кожен вкладав у справу частинку себе. Завдяки дідусеві ми зрозуміли, що робота на землі — це не лише важка праця, а й велика любов.
Ми пишаємося нашим дідусем і продовжуємо його справу. Його життя, його любов до землі, його приклад — усе це назавжди залишиться з нами. Микола Васильович був і назавжди залишиться нашою гордістю, нашою опорою і світлим прикладом, як треба жити.
АНАСТАСІЯ, онука.
МИКОЛА – ХЛІБОТВОРЕЦЬ!
Микола Васильович Ралітний народився 2 січня 1957 року у живописному куточку Лиманщини – на Криволуччині у селі Озерне. Край небачених природних див, колориту лісу, сивого Сіверського Дінця, крейдяних пагорбів, золотих врожайних ланів та смачних фруктових садків.
Микола за знаком Зодіаку – «Козерог», а це, значить людина працьовита, вперта до нестями для досягнення своєї позитивної на всі боки мети.
М.В. Ралітний у 1992 році заснував одне із міцніших фермерських господарств на Лиманщині «Кредо», котре на кілька тисяч гектарах оранки займалося вирощуванням пшениці, соняшника, кукурудзи.
Микола Васильович став піонером на Лиманщині у впровадженні вирощування у фруктовому садку інтенсивних сортів яблук, сливи, черешні на зрошенні. Аграрій постійно спілкувався і співпрацював з селекційними станціями, науково-дослідницькими інститутами, щоб зробити землю ще більш родючою. Він вперше впровадив самохідний обприскувач з навігацією сільськогосподарських ланів (здається, бразильський). Займався якістю грунтів з Державним охороно – грунто захистом та плодотворно з ним співпрацював.
Ралітний йшов з часом в одну ногу, а іноді навіть випереджуючи його. Нагадаю, що цей фермер став засновником на Лиманщині безвідвального обробітку грунтів, застосувавши технологію «Ноутіл».
Микола Васильович закінчив Харківський сільськогосподарський університет імені Петра Василенко, як і його діти і навіть онуки. Тобто знання впершу чергу для аграрія – «джокер».
На його досвід і співпрацю рівнялися передові лиманські фермери, яких він довгий час очолював у ГО «Лиманська асоціація фермерів Лиманської громади». А це і Олександр Миколайович Квітницький, і Олександр Іванович Зубенко, і Володимир Анатолійович Шабля та ще десятки вдячних йому сільгоспвиробників.
Микола Васильович був дуже активним і у громадському житті Лиманщини. Депутат кількох скликань міської ради, Криволуцького старостинського округу. Завжди допомагав жителям не тільки Озерного, Кривої Луки, Дібрової, а й багатьом лиманцям.
До речі, Микола Васильович займався гірськими лижами і досить впевнено опанував їх. Він катався на гірських сніжних схилах Буковелі, Грузії, Італії, Словаччини. Навіть один раз зарахував собі стрибок із парашутом з літака. Тобто дуже смілива людина. Справжній «Козерог».
Колишня староста Криволуцького старостинського округу Любов Василівна Філоненко тільки добрі слова каже на адресу Миколі Васильовичу та його членам родини: сину Олексію, донці Тетяні, племіннику Андрію, онучці Анастасії, дружині Галині Василівні. Всі вони єдині і незламні, бо з ними був, є і буде Микола – Хліботворець, тобто
МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ РАЛІТНИЙ.
Олександр ПАСІЧНИК.
Нагадаємо: МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ РАЛІТНИЙ
