Спогади
Наталії Олександрівни РІЗНИКОВОЇ про свого чоловіка, жительки сел. Ямпіль Лиманської територіальної громади
БУБУНЕЦЬ Руслан Борисович
22 вересня 1975 року – 14 жовтня 2024 року
Записала:
Директор Центру культури і дозвілля с. Рубці Швець Ольга Михайлівна
Бубунець Руслан Борисович народився 22 вересня 1975 року у місті Кремінна Луганської області. Виріс у добрій, люблячій родині. Його батьки — Борис та Людмила Бубунці — виховали сина щирою, відповідальною та працьовитою людиною. Руслан мав сестру Ірину, з якою підтримував теплі родинні стосунки.
Руслан був люблячим чоловіком і батьком. Родина завжди була для нього головною цінністю та сенсом життя. Він дбав про близьких, підтримував їх у складні моменти, умів створити в домі атмосферу тепла, спокою й взаєморозуміння. Мав доньку Олену, від першого шлюбу.
Разом із дружиною Наталією Олександрівною та її сином прожив багато років, сповнених любові, турботи та спільних радощів і випробувань, долаючи радощі й труднощі життя.
Для своєї сім’ї, Руслан був надійною опорою, джерелом підтримки та впевненості в завтрашньому дні.
Руслан Борисович був людиною з відкритим серцем. Любив природу, риболовлю, цінував прості життєві радощі, родинний затишок і щирі людські стосунки. Працював у будівельній сфері, був сумлінним, надійним і відповідальним працівником.
Із початком повномасштабного вторгнення родина була змушена залишити рідний дім у селі Ямпіль Донецької області через постійні обстріли, які розпочалися 15 квітня 2022 року. Вони
переїхала до Дніпропетровської області та оселилася в селі Березнуватівка.
19 грудня 2022 року Руслану Борисовичу вручили повістку. Після проходження військової підготовки, зокрема й за кордоном, де його готували як штурмовика, він був направлений на фронт.
Руслан Бубунець проходив військову службу у складі 43-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду стрільця-оператора 1-го механізованого відділення, 3-го механізованого взводу, 5-ї механізованої роти, 1-го механізованого батальйону. Брав безпосередню участь у бойових діях на Харківському напрямку, зокрема в Куп’янському районі, перебуваючи на передових позиціях.
4 жовтня 2024 року Руслан вирушив на бойову позицію. 13 жовтня він повідомляв рідним, що ситуація надзвичайно складна, втрати серед побратимів значні, а заміни немає. До останнього залишався на позиціях, вірний військовій присязі та своїм побратимам.
14 жовтня 2024 року Руслан Бубунець загинув внаслідок бойових дій під час ворожого нападу диверсійно-розвідувальної групи. Загинув разом з побратимами. Смерть настала в Харківській області, Куп’янському районі, поблизу села Піщане.
Руслан Борисович був учасником бойових дій, мужнім Захисником України, який віддав найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність нашої держави.
Наталія розповідає:
Останні роки свого життя мешкав разом зі мною. Звістку про його загибель принесли мені… А востаннє він написав 13 жовтня:
«Не хвилюйся, кохана, я повернуся…». На жаль, він не повернувся.
Але назавжди залишився в нашій пам’яті та в моєму серці, як мужній воїн і справжній Герой.
Прощання з Героєм відбулося 21 жовтня 2024 року. Поховали Руслана Борисовича Бубунця в селі Березнуватівка, де він проживав останні роки.
Пам’ять про Руслана Борисовича Бубунця назавжди залишиться в серцях його родини, рідних, близьких, побратимів і всіх, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою України.
Нагадаємо: Герої не вмирають! | Я БУДУ КРИЛАМИ ТВОЇМИ (відео)
