Зранку до ранку в ефірі «Єдині Новини». Хто регулярно слідкує за державним хронометром телебачення «Єдині Новини», той повинен знати, що під час виконання Гімну України демонструються кадри з прифронтових територій. І кожної години телебачення свідчить про встановлення Державного Прапора країни на в’їзді у місто Лиман Донецької області зі сторони селища Дробишеве. Це сталося 1 жовтня 2022 року і Прапор України встановлював лиманець Олексій Сідєльніков, який хвацько запригує на капот бойової машини і з побратимом закріплюють Стяг нашої країни на в’їзді у Лиман. Це факт.
Так ось, нещодавно я поспілкувався з цим вже відомим на весь світ Прапороносцем, Стяговиком і Хоруговиком – Олексієм Олександровичем Сідєльніковим. Всі ці три значення прапороносця прямують в одне значення – Прапорстяг несе той, який виконує почесну місію і символізує лідерство, вірність та охорону бойових чи державних символів. Наш Герой інший. Він встановив Прапор України на в’їзді у Лиман, коли рф тікало з нього.
У Олексія дитинство було нещедрим. Безбатьківщина, але матуся, Алла Вікторівна, для сина створила максимум, що змогла. За що син їй щиро вдячний. До речі, Алла Вікторівна проробила масажистом у обласному санаторії – профілакторії «Лісний» багато років, котрим керував Василь Іванович Гончаров у місті Лиман. Мати – святе.
Святе для Олексія – провулок Дружба, вулиця Бахмутська, де він жив у Лимані. А хто може забути квітучі вишні, черешні, яблуні, абрикоси, бузок, котрі буяли кожного травня у нашій столиці – Лимані? Ніхто!
43- річний Герой війни не в силах і забути свій учбовий шлях, котрий як починав так і закінчив у ЗОШ № 6 (Лиманська гімназія). Він був і залишився прихильником свого рідного учбового закладу. Там закінчив 9 класів і пішов здобувати, на мою власну думку, кваліфіковані та професійні знання.
Олексій закінчує Сіверське професійне – технічне училище за фахом машиніст – тракторист широкого профілю. Тобто на кожній сільгоспмашині він і не тільки поїде і відремонтує її за будь-яких умов.
Потім технічне навчання почав у своєму місті – у ПТУ за фахом електромонтер зв’язку та СЦБ. Закінчив цей курс з відзнакою.
Одначе, на цьому його професійне навчання не зупинилося. Він почав навчатися у Харківському Національному університеті радіоелектроніки за спеціальністю інженер засобів зв’язку та телебачення.
Навчався заочно, але працював у Лиманській «Тепломережі» спеціалістом по КВП та автоматиці.
Під час роботи у «Тепломережі» Олексій дві доби робив і дві відпочивав. І він поставив собі за мету створити у рідній ЗОШ №6 (гімназії) гурток «ЮНИЙ ЕЛЕКТРОНІК». І Олексій його створив разом з директором навчального закладу Олександром Ломако. Був визначений кабінет, де двічі на тиждень Олексій займався з учнями наукою електрики, котра сьогодні, у нагоді, мабуть всім. Так що можна додати, що до всіх надбань Олексія Олександровича ще є і педагогічний фах. Це здорово!
А тепер про Героя. Вони не здаються ніколи і нікому. Вони до чистоти честі вірні, як Батьківщині, так і родині.
Олексій Олександрович у 2016 році уклав контракт із ЗСУ. І гідно ніс службу у її рядах. Він був у багатьох військових і досить небезпечних операціях, де палало все і всюди. Олексій захищав Донеччину і Луганщину, а найголовніше – Лиманщину. Він бився з триклятим ворогом, як міг і ще битися зможе.
Розвідник. А це багато сказано в одному слові «Розвідник». Це людина : по – перше, не боїться нічого і нікого; по друге – смілива до безтями; по третє – дуже ввічлива і порядна особа, яка каже в очі правду – матінку. А вона буває і гіркою, але правдивою і справедливою. Значить, доброю і чесною.
Олексій визволяючи Лиман бився, як лев. Брав у полон «ЛНР» – ців, до яких поводився, як потрібно з воєнним Статутом, а не як вони з нашими хлопцями в Оленівці. Все ми знаємо і пам’ятаємо. І головне – не забуваємо ніколи!
Олексій Олександрович Сідєльніков – це справжній Прапороносець нашої Держави і Лиманщини. Він завжди тримає зв’язок зі своїми побратимами – Віктором Диким, Олександром Пономаренком, Володимиром Чумаком і постійно вшановує пам’ять своїх побратимів, наприклад, як ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЙОВИЧА КУЗЬМЕНКА. Додам, Олександр загинув у нашому селі Зелена Долина. Справжній Герой. Вічна пам’ять йому.
А моєму героїчному співбесіднику, Прапороносцю, тільки всього найкращого, а головне миру!
Хоробрі люди ніколи не говорять про нагороди. Хоча у них їх достатньо. Наш Герой нагороджений Президентом України Володимиром Зеленським орденом «За Мужність» ІІІ ступеня ще у травні 2022 року, а також знаком Пошани «Захиснику Луганщини», медаллю «Учасник АТО» та багатьма Дипломами, Грамотами, Подяками, зокрема, від директора навчально – виховного комплексу «Гімназія – загальноосвітня школа І ступеня» О. В. Ломако; генерал – лейтенанта, першого заступника керівника Антитерористичного центру СБУ О. С. Сирського; першого заступника Антитерористичного центру при СБУ генерала – лейтенанта М. В. Забродського; командира військової частини В. Я. Нестора.
А від себе, особисте величезне спасибі Вам, Герою, і людям , хто познайомив нас: а це Сергій Кислюк і Олександр Ломако. Величезна подяка за Ваш Героїзм і шану нашій любій Лиманщині!
Слава Україні! Героям Слава!
Олександр ПАСІЧНИК.
На знімках: Олексій біля Дробишевського в’їзду у Лиман на фоні встановленого ним Державного Прапора України; Герой біля БТР; орден «За мужність» і посвідчення до нього від Президента України Володимира ЗЕЛЕНСЬКОГО.
«Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Шведської асоціації медіавидавців Tidningsutgivarna для українських прифронтових медіа в межах ініціативи Національної спілки журналістів України “Frontline Press”. This issue of the newspaper has been produced with financial support from the Swedish Media Publishers’ Association Tidningsutgivarna for Ukrainian frontline media as part of the National Union of Journalists of Ukraine’s ‘Frontline Press’ initiative.”
Нагадаємо: Герої не здаються | ЖИВУЧИЙ
