Сьогодні наш співбесідник директор державного підприємства «Лиманське лісове господарство» Олексій Борисович Приходько.
40-річний керівник останній у мирному житті і перший у військовий час -очільник найкрупнішого лісового господарства Донеччини, загальна площа лісових культур складає 28 тисяч гектарів. Але це було. Зараз від вічно зеленого хвойного лісу залишилась не пошкодженою менша половина.
Олексій Борисович з болем у серці сповіщає, що знищене все лісове відеоспостереження, котре було розміщене на трьох спостережних вежах господарства. Залишилась всього одна, з котрою і ведеться спостерігання. Знищені або вкрадені ворогом всі пожежні автомобілі. А від вибухів, ліс все-таки горить і ще як! Лісівники докладають максимум зусиль для гасіння (засобами, які є у господарстві) лісових насаджень, виявляючи справжній героїзм.
понівічений автотракторний парк
розтрощена спостережна вежа
Вони на лісові площі заходять одразу після розмінувальників, щоб заготувати деревину для опалення будинків лиманців і не тільки. Цю зиму населення Лиманської територіальної громади, а це місто і кілька десятків населених пунктів, отримало і продовжує отримувати по три кубометри дров ( з доставкою) для обігріву будинків і квартир. Деревина надходить завдяки санітарним рубкам.
Нагадаємо: Лиманський ліс: відновлення після окупації.
О.Б. Приходько ще раз робить наголос, щоб мирне населення ні у якому разі не заходило до лісових масивів, бо ліс просто нашпигований ворогом мінами та іншими вибухівками. Не заходьте і ви збережете свої життя і здоров’я!!! – ще раз наголошує Приходько. На жаль, під час виконання своїх службових обов’язків у лісі загинув майстер Дробишевського лісництва підірвавшись на міні. За підрахунками саперів для розмінування Лиманського лісового господарства потрібно 50 років!
Він звернув увагу і на те, що від вибухів у лісі, порушена мікрофлора, тобто страждає весь рослинний і тваринний світи. Але лісове господарство продовжує висаджувати сіянці сосни звичайної, котрими його забезпечують колеги із західних областей країни. До війни лиманські лісівники встигли збудувати завод по вирощенню посадкового матеріалу, підготовці насіння хвойних порід дерев на дорогому іноземному обладнанні. На щастя, встигли вивезти його на захід України.
Навіть птахи змінили перелітні маршрути, звірі мігрують. Пам’ятаєте, як з Чечні вовки тікали під час російсько–чеченської війни. Тепер навпаки. Жах!
Словом, лісівники Лиманщини, знаходяться на своєму можна сказати, бойовому посту, – резюмував наше коротеньке, але ємке спілкування, Олексій Борисович Приходько – директор ДП «Лиманське лісове господарство».
