Екологія
Донецька область, яка століттями була краєм промисловості та життєдайної води, нині переживає безпрецедентні виклики. Повномасштабна війна не лише зруйнувала міста та долі людей, а й завдала нищівного удару по тендітній екосистемі регіону, особливо по її водних ресурсах. Наслідки цих руйнувань відчуваються вже сьогодні: села втрачають водопостачання, водойми зникають, а навколишнє середовище не зворотно змінюється.
Війна спричинила колосальні збитки довкіллю України, і Донецька область прийняла на себе один із найсильніших ударів. Загальні екологічні збитки в Україні сягають 2.2 трильйона гривень, при цьому на Донеччині ця сума перевищує 18 мільярдів гривень. Воєнні дії призводять до масштабного забруднення ґрунтів мінами та снарядами, лісових пожеж, руйнування промислових об’єктів та, що найважливіше для водних артерій регіону, затоплення вугільних шахт.
Однією з найгостріших проблем є катастрофічна нестача води. Багато населених пунктів Донецької області опинилися без централізованого водопостачання. Руйнування інфраструктури, зокрема, дамби на Карлівському водосховищі в Покровському районі 25 травня 2023 року, стало справжньою трагедією. Це призвело до втрати 7.5 мільйонів кубометрів води, а станом на квітень 2024 року водосховище, що забезпечувало водою значну частину Донеччини, виявилося повністю виснаженим. Цей приклад яскраво ілюструє, як цілі регіони залишаються без життєво необхідного ресурсу.
Окрім прямого знищення та виснаження водойм, війна впливає на водний баланс регіону і в інший спосіб. Знищення промислових об’єктів та інфраструктури призводить до неконтрольованих викидів забруднюючих речовин у річки та ґрунтові води. Прикладом є забруднення річки Кальміус стічними водами та відходами. Це, своєю чергою, впливає на підземні водні горизонти, змінюючи їхній хімічний склад та напрямок течії. Хоча точних даних щодо глобальної зміни підземних русел через війну бракує, опосередкований вплив є очевидним.
Втрата водних ресурсів, зміна гідрологічного режиму та руйнування природних водойм запускають ланцюгову реакцію в екосистемі. Зміна водного режиму, зменшення вологості ґрунтів та зникнення водних джерел створюють сприятливі умови для поширення степових рослин, таких як ковила. Це явище, коли лісові та лугові ділянки, що раніше живилися водою, починають перетворюватися на сухіші степові ландшафти, є природною відповіддю на деградацію водних ресурсів.
Донецька область, як і більшість східних регіонів, завжди була частиною унікальної екосистеми з багатим біорізноманіттям. Однак війна не лише руйнує, але й, у парадоксальний спосіб, повертає деякі території до «істоків» – диких, необроблених степів, але вже без їхнього первісного водного багатства. Унікальні об’єкти природно-заповідного фонду, що були домівкою для рідкісних видів флори та фауни, потребуватимуть сотні років для відновлення.
Наслідки війни для водних ресурсів Донеччини – це не лише про екологічну катастрофу, а й про гуманітарну кризу та виклик для майбутнього відновлення. Без води життя у прифронтових та постраждалих регіонах стає неможливим, а відновлення зруйнованої екосистеми, потребуватиме колосальних зусиль та довготривалих проектів.
Анастасія Баштова, студентка Сумського університету, факультет журналістики.
На знімку: зруйнована дамба Карлівського водосховища.
