Екологія
Засуха, зруйновані водогони та відсутність перспектив: екологічна катастрофа на Донеччині, про яку мовчать
Колись повноводні річки міліють, криниці пересихають, а сільське господарство гине. На Донеччині, яка роками страждає від військової агресії, додалася ще одна, не менш руйнівна проблема – критична нестача води. Це не просто незручність, а реальна загроза існуванню для тисяч мешканців, чиї села щодня відчувають на собі наслідки війни, що забирає не тільки життя, а й життєдайну вологу.
Війна на Сході України залишила по собі не лише зруйновані будинки та скалічені долі, а й глибокий шрам на екологічній карті Донецької області. Однією з найгостріших проблем, що загострилася внаслідок бойових дій, є катастрофічна нестача води. Мешканці Донеччини десятиліттями стикалися з проблемою обмеженого доступу до водних ресурсів, що пояснюється густо населеністю регіону, високою часткою промислового виробництва та значним антропогенним навантаженням. Однак, війна кардинально змінила ситуацію, перетворивши дефіцит на екологічну катастрофу.
Згідно з «Регіональною доповіддю Донецької ОДА про стан навколишнього природного середовища у Донецькій області у 2021 році», ще до повномасштабного вторгнення водні ресурси області були в критичному стані. Показники водозабезпеченості на Донеччині були одними з найнижчих в Україні. Війна ж лише посилила цю тенденцію. Руйнування водогонів, зокрема таких ключових, як канал «Сіверський Донець – Донбас», постійні обстріли та перебої з електропостачанням, необхідним для роботи насосних станцій, призвели до того, що багато населених пунктів залишилися без централізованого водопостачання.
Мешканці сіл Донеччини розповідають про те, як їхні криниці, які десятиліттями напували їх водою, раптом пересохли. «Вода просто пішла з-під ніг, – ділиться своїми переживаннями Надія Іванівна, мешканка села Новоселівка, що неподалік Лиману. – Раніше була своя криниця, вода чиста, питна. А зараз ледь набереш відро, і то каламуть. Мусимо збирати дощову воду, їздити за водою в сусіднє село, якщо є чим». Ситуація в Лиманській громаді, яка є частиною Національного природного парку «Святі Гори», особливо показова: навіть у заповідних зонах природа страждає від наслідків людської агресії.
Окрім руйнувань інфраструктури, на стан водних ресурсів впливає і відсутність належного моніторингу та контролю за станом водних об’єктів на окупованих територіях. Це унеможливлює своєчасне виявлення забруднень та реагування на них. Залишені без нагляду промислові об’єкти, пошкоджені хімічні підприємства та шахти, які припинили відкачування води, загрожують потраплянням небезпечних речовин у ґрунтові води та річки, що може мати непередбачувані наслідки для всієї екосистеми регіону.
Наслідки нестачі води відчуваються не тільки в побуті. Сільське господарство, яке завжди було важливою складовою економіки Донеччини, переживає не найкращі часи. «Без води нічого не росте, – скаржиться фермер Петро Григорович з Лиманщини. – Урожайність падає, скотина страждає. Це не просто втрати, це – загроза для нашого існування».
«Після того як підірвали дамбу на великому ставку, вода майже зовсім пішла з села», – розповідає соціальна працівниця Марина Баштова. До повномасштабного вторгнення в ньому розводили рибу, до ставка приводили напувати худобу. Оскільки ставок був з’єднаний з іншими водоймами, вода пішла і з них. Зараз він заріс настільки, що й не скажеш, що це колись була водойма. Наче заросле поле, в якому тополі та верби вже вище двох метрів.
Експерти екологи попереджають, що ситуація з водними ресурсами на Донеччині буде тільки погіршуватися, якщо не будуть вжиті невідкладні заходи. Необхідно відновлювати зруйновану інфраструктуру, проводити моніторинг стану водних об’єктів, а також розробляти та впроваджувати програми з раціонального використання водних ресурсів.
Проблема води на Донеччині – це не просто локальна проблема, а масштабна екологічна криза, яка вимагає негайного вирішення на державному та міжнародному рівнях. Адже вода – це життя, і без неї мирне майбутнє регіону залишається під великим питанням.
На знімках: були повноводні ставки, а зараз (праворуч фото) бур’яніють водоймища.
Анастасія БАШТОВА, студентка Сумського державного університету, факультет журналістики.
