На Лиманському напрямку ситуація залишається складною — російські війська дедалі активніше використовують тактику малих груп і метод інфільтрації. Про це в ефірі Армія TV розповів начальник відділення комунікацій 63-ї окремої механізованої бригади, старший лейтенант Ростислав Ящишин.
За його словами, ворог просочується невеликими групами — по одному чи двоє бійців, уникаючи прямих боїв. Їхнє завдання — проникнути в тил українських позицій і певний час залишатися там. «Закріпляються в якомусь підвалі. Сидять і в рацію просять скинути їм пляшечку води чи ліки, чи ще щось. Командування час від часу реагує. І за допомогою „молній“ посилає їм різні подарунки. Кілограм вісті вантажу. Вода, і патрони, все що завгодно. Але не завжди долітає ця „Молнія“. Переважно РЕБ наш садить її, або вона падає десь в полі», — пояснив офіцер.
Частина таких дронів таки долітає — близько 25%, тож окремі групи отримують мінімальні ресурси для виживання. За серпень, за офіційними даними, українські військові ліквідували 350 окупантів, однак реальна цифра може бути вищою — не всі тіла вдається ідентифікувати.
Ростислав Ящишин наголосив, що російські завдання зводяться до двох пунктів:
«Які задачі стоять перед ними? Це демонстрація присутності. Їм потрібно десь вилізти і помахати прапором. Це важливий елемент — можуть похвалитися командуванню, що вони взяли під контроль якийсь населений пункт. Багато полонених розповідало, що їхня задача була саме помахати прапором. І друга задача — вони намагаються злякати нас. І злякати нас настільки, щоб ми відступили».
Водночас, як раніше повідомляли українські військові, на Лиманському напрямку загарбники дедалі частіше застосовують так звані антитепловізійні плащі та пончо, які мають робити їх «невидимими» для дронів. Проте на практиці ця тактика більше шкодить самим окупантам.
Про особливості таких «штурмів невидимок» розповів начальник відділення комунікацій 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Максим Білоусов. Він порівняв віру росіян у «чарівні» плащі з сюжетом роману Стівена Кінга «Під куполом»:
«У Стівена Кінга є роман „Під куполом“. І один з героїв каже, що це, мабуть, держава створила купол, а інший каже: „ні, бо воно працює“. Якраз це й у росіян. Вони думають, що воно працює і повинно їх захищати».
