Активна оборона Сіверська на Донеччині тривала близько восьми місяців. Захоплення міста російськими військами не було ані стрімким, ані раптовим — українські підрозділи готувалися до відходу, фіксуючи нарощування сил противника, який прагнув виконати політичне завдання — взяти місто у грудні. За офіційною інформацією, Сили оборони відійшли з Сіверська 23 грудня. Наразі українські військові утримують оборонні рубежі поблизу та завдають уражень по російських підрозділах у місті, що розташоване в низині.
Про перебіг боїв за Сіверськ та ймовірні подальші цілі армії РФ на цьому напрямку в коментарі для «Суспільне Донбас» розповів речник 11-го армійського корпусу Дмитро Запорожець. Далі — пряма мова.
З 20-го числа орієнтовно, так взяли відлік, противник почав активно проводити штурмові дії, із застосування великої кількості малих піхотних груп і користуючись погодними умовами, почав активніше проникати в саме місто з більшості випадків з північної сторони.
Противник змушений був виконувати політичні цілі керівництва, ми неодноразово заявляли, що дедлайни (у російських військ — ред.) стоять на грудень. І противник мав на меті зосередитись в боях за саме Сіверськ.
Сприяла противнику і погода. Багато днів днів, починаючи з кінця жовтня, були туманні. Я аналізував дані за перші 10 днів грудня: дев’ять із них — або туман, або дощ, або сніг.
У цей період противник активно намагався заводити особовий склад в місто, локуалізувалися в забудові. Переважно використовували багатоповерхівки або будь-які інші місця, де можна було переховуватись.
В якийсь момент критична кількість особового складу противника далася взнаки, і нам не вистачало часу, щоб противника активно знищувати. Плюс до цього збільшився ресурс використання тих же FPV-дронів, “скидів”, аби уражати противника в забудові. А коли збільшувалась активність застосування дронів нами, противник мав змогу виявляти точки пуску і намагався їх руйнувати.
Стрілецьких боїв по самому населеному пункту не так і багато було. За рахунок великої кількості особового складу вони мали змогу витіснити нас з займаних позицій у самому Сіверську.
Тобто противник зайняв все місто, витіснив нас фізично, і ми змушені були задля того, щоб вберегти особовий склад, вберегти в тому числі матеріальні цінності і ресурси, які були забезпечували життєдіяльність особового складу на позиціях, відвести і вже вибудовувати нові рубежі оборони для того, щоб знищувати противника.
На сьогоднішній день, за нашими даними, в населеному пункту перебувають від 1500 і більше особового складу противника.
Враховуючи, що Сіверськ — це низина, є можливість знищувати його там, є можливість частково локалізувати. Але це знову ж таки ресурс. Ресурс — люди, ресурс засоби.
Орієнтовно вісім місяців ми стримували противника і на підходах, і в самому населеному пункті. Це приблизний період активної оборони. Це не одномомента, скажімо так, акція, яку провів противник, щоб захопити цей населений пункт. І це важливо зрозуміти. Яким чином це місто дісталося противнику? Кількість знищеної техніки вимірюються сотнями, а знищеного особового складу противника — тисячами.
З кожним кілометром, якщо противник рухається вперед, він в першу чергу створює загрозу наступному населеному пункту. Противник щодня зосереджує велику кількість дронів в напрямку Слов’янська. Застосовує ті же FPV. Наприклад, по трасі Слов’янськ — Ізюм застосовує “Герані”, “Гербери”, “Італмаси” і таке інше. Атакує сам населений пункт, руйнує все: цивільну інфраструктуру, критичну інфраструктуру тощо. І якщо йде застосування тактичної авіації, між Краматорськом і Слов’янськом, то в більшості випадків, я б на сьогоднішній день сказав би відсотків 70, все ж таки летить в сторону Слов’янська.
Але якщо брати, на що противник зосереджує свою увагу в нашій операційній зоні — це Слов’янськ, але перспективу все-таки ставить, на нашу думку, за місто Лиман.
Нагадаємо: Бої за переправу через Сіверський Донець: ситуація біля Серебрянки залишається надскладною
