Вже влітку 2025 року українська ракетна програма може дати реальні результати на полі бою — і не лише на окупованих територіях. Про перспективи прориву в цій сфері розповів в інтерв’ю OBOZ.UA колишній співробітник СБУ Іван Ступак. За його словами, перші удари по військових об’єктах на території Росії можуть бути зафіксовані вже в липні або серпні.
Ракети — замість чисельної переваги
Іван Ступак наголосив, що українська армія, попри нестачу живої сили, може зірвати літній наступ РФ завдяки високоточним ударам по тилах ворога.
«Я розраховую на це. Особисто я вірю в українську ракетну програму. Вона повинна зупинити наступ. У нас не стане більше людей, але на ракети я дійсно покладаю велику надію. Співпраця з Німеччиною має спрацювати. І це не лише Taurus. Як кажуть, не давай людині рибу – краще навчи її рибалити», — зазначив експерт.
Він підкреслив, що йдеться не просто про отримання ракет із Заходу, а про реальне перенесення технологій, включно з обладнанням, верстатами й кресленнями, що дозволить налагодити виробництво на українській території.
«Все це може пришвидшити українське виробництво ракет хоча б на 20–30%. Тоді це вже дасть відчутний ефект», — вважає Ступак.
Перші випробування вже позаду
Ще в листопаді 2024 року представники української влади заявляли про успішні випробування нових ракет. Зазвичай, каже експерт, від моменту перших тестів до серійного виробництва проходить від пів року до року, однак в умовах війни терміни можуть як пришвидшуватись, так і сповільнюватись.
«Я особисто очікую, що у липні–серпні ми побачимо пуски українських ракет по РФ… Але я розумію, що це виробництво, яке залежить від безлічі факторів – і росіяни гамселять по місцях виробництв. Проте сподіваюся, нічого не завадить», — зазначив він.
Історія програми: від “Сапсана” до сучасних розробок
Україна активно відновлює потенціал ракетобудування ще з 2016 року, коли стартував амбітний проєкт створення балістичної ракети “Сапсан”. Цей комплекс мав великі перспективи — до розробки виявляла інтерес навіть Саудівська Аравія. Втім, реалізація була зупинена через політичний та економічний тиск з боку Росії.
Останніми роками курс змінився. В умовах повномасштабної війни розвиток власного ракетного озброєння став не просто перспективою, а вимогою виживання.
