Одразу після початку повномасштабного вторгнення керівництво російських в’язниць дало прямий наказ охоронцям – бути жорстокими до українських полонених і не шкодувати їх. Про це йдеться в розслідуванні The Wall Street Journal (WSJ), яке деталізує механізми насильства, застосовані до захоплених українських військових.
“Не обмежувати себе у застосуванні насильства”
Жорстоке поводження з полоненими українцями було чітко сплановане на рівні російської пенітенціарної системи. За даними WSJ, генерал Ігор Потапенко особисто довів до відома охоронців тюрем, що до українців не слід застосовувати звичайні правила і дозволяється не обмежувати себе у насильстві.
При цьому нагрудні камери наглядачів зникли, а тюремні охоронці отримали однакові інструкції по всій Росії, що призвело до системних і масових знущань.
“Охоронці застосовували електрошок до геніталій ув’язнених, поки не сідали батарейки. Вони били ув’язнених, щоб завдати їм максимальної шкоди, експериментуючи з тим, який матеріал спричиняє найбільший біль. Вони відмовляли в лікуванні, щоб викликати гангрену, змушуючи робити ампутації”, – наводить видання свідчення тортур.
“Насильство вийшло на новий рівень”
За даними WSJ, колишні співробітники російських в’язниць підтвердили, що охоронці сприйняли накази Потапенка як карт-бланш на насильство.
“Вони вивели жорстоке поводження з українцями на новий рівень, вірячи, що в них є дозвіл свого керівництва”, – розповів один із колишніх охоронців.
Щоб уникнути ідентифікації, охоронці постійно носили балаклави, а полонених били навіть за спробу подивитися комусь із них в очі. Натомість щомісячна ротація персоналу робила злочинців ще анонімнішими.
“Співай гімн голим”
Одним із перших українців, який потрапив у російську катівню, став Павло Афісов – боєць, узятий у полон під час оборони Маріуполя.
“Побиття були найжорстокішими, коли мене переводили в нові в’язниці”, – згадує він.
Після прибуття до колонії у Тверській області його привели до медичної кімнати, змусили повністю роздягнутися і почали бити електрошокером, одночасно голячи голову та бороду.
Коли все закінчилося, охоронці змусили його кричати “Слава Росії, слава спецназу”, а потім – голим співати російський і радянський гімни. Коли він відповів, що не знає слів, його знову побили кийками та кулаками.
“Від ударів ламалися кийки”
Колишні співробітники в’язниць розповіли про вражаючий рівень насильства, який застосовували до полонених.
“Електрошокери використовували так часто, особливо в душових, що батареї швидко сідали”, – розповідає один із них.
Охоронці ламали кийки об тіла ув’язнених, а потім почали шукати інші, більш ефективні матеріали для завдання болю – ізольовані труби з гарячою водою, металеві палиці.
Щоб катування приносило ще більше страждань, полонених били день за днем в одне й те саме місце, не даючи ранам гоїтися. Це призводило до зараження крові, гниття м’язів і смерті.
“Я знаю принаймні про один випадок, коли військовополонений помер від сепсису”, – розповів один із колишніх наглядачів.
“Вони сміялися, поки ми кричали від болю”
Український військовополонений Андрій Єгоров, який провів у російських катівнях 30 місяців, згадує постійні побиття.
“Їм це подобалося, можна було чути, як вони сміялися між собою, поки ми кричали від болю”, – розповів він.
Після звільнення в рамках обміну Єгоров дізнався, що в нього зламано п’ять хребців.
“Якщо ви не пройшли через те, що пройшов я, ви не зможете мені допомогти”, – зізнався він після зустрічі з лікарем-психологом.
Ті, хто розповіли правду, тікали з Росії
WSJ зазначає, що колишні співробітники російських в’язниць, які погодилися розповісти правду про жахіття катувань, утекли з РФ.
Один із них зізнався, що завжди вважав себе патріотом і ніколи не хотів жити за межами Росії.
“Але після початку війни я не міг більше залишатися в цій країні або мовчати”, – сказав він.
Надання свідчень у Міжнародному кримінальному суді (МКС) стало для нього єдиним способом домогтися справедливості.
Нагадаємо: “Україна — лише етап”: колишній полонений розповів про плани російських офіцерів на Європу
