Російські війська почали застосовувати великі безпілотники як платформи для запуску ударних FPV-дронів на значні відстані. Йдеться про апарати типу «Гербера», які раніше використовувалися здебільшого як приманки під час атак «Шахедами», а нині — як носії для доставки та повітряного старту малих дронів углиб української території, пише Forbes.
Хоча концепція дронів-носіїв не є новою, нинішня практика ставить під сумнів твердження про обмежену стратегічну роль FPV через їх невелику дальність. Використання «материнського» апарата дозволяє таким дронам уражати цілі за сотні кілометрів із високою точністю.
«Гербера» має розмах крил близько 2,4 метра та масу орієнтовно 18 кг — це значно менше, ніж у «Шахеда» (до 180 кг). Конструкція спрощена: фанерна рама, пінопластовий корпус, китайський двигун DLE60 і комерційна електроніка. Дальність польоту може сягати 640 км, а вартість, за окремими оцінками, становить близько 2 тисяч доларів.
Перші зафіксовані у 2024 році «Гербери» виконували роль приманок із радіолокаційними відбивачами. Згодом з’явилися модифікації з невеликими кумулятивними або осколковими боєголовками, а також версії з камерами та операторським керуванням.
3 лютого радник міністра оборони України Сергій (Флеш) Бескрестнов оприлюднив фото збитої «Гербери» з кронштейном під один FPV і ретранслятором. Через два дні зафіксували ще один випадок — уже з прикріпленим FPV, а 9 лютого з’явилося відео запуску FPV безпосередньо з «Гербери» у повітрі. Три епізоди за тиждень можуть свідчити про системне впровадження нової тактики.
Після обмеження доступу до Starlink російські розробники, за повідомленнями, почали оснащувати частину «Гербер» китайськими радіомодемами XK-F358 Mesh. Такі пристрої дають змогу створювати повітряну мережу, де дрони виступають вузлами передачі сигналу, ретранслюючи його один одному на значні відстані — за прямої видимості до сотень кілометрів.
В інтерв’ю ТАСС головний конструктор Центру комплексних безпілотних рішень Дмитро Кузякін пояснив логіку: великий безпілотник має значну дальність, але поступається в маневреності, тоді як FPV здатен «влучити у конкретне вікно» або вразити рухому ціль. Носій, за його словами, дозволяє запускати кілька FPV та підвищувати ймовірність ураження.
Критики FPV традиційно звертають увагу на невелику масу боєзаряду — приблизно 1–2 кг. Втім, практика війни демонструє їхню ефективність проти бронетехніки, радіолокаційних станцій, зенітно-ракетних комплексів, складів боєприпасів і пального. Крім того, такі дрони значно дешевші за керовані ракети та здатні вражати як техніку, так і точкові цілі.
Експерти також припускають, що подальший розвиток цієї технології може передбачати збільшення автономності: FPV, запущені з носіїв, потенційно можуть отримати елементи штучного інтелекту, що зменшить залежність від постійного зв’язку та частково компенсує затримку сигналу.
Водночас головним контраргументом залишається можливість перехоплення дронів-носіїв ще до виходу в район запуску. Українська протиповітряна оборона вже демонструє високі показники знищення «Шахедів» і «Гербер». Однак поєднання дальності великого безпілотника та точності FPV формує новий рівень загрози — не лише для України, а й для інших держав, які уважно відстежують еволюцію безпілотної війни.
Нагадаємо: Україна розпочинає створення загальнонаціонального антидронового купола
