Попри загальне зниження світової уваги до подій в Україні, деякі іноземні журналісти і далі приїжджають до нашої країни – часто на власний страх і ризик, без підтримки великих медіакомпаній. Вони працюють під обстрілами та атаками дронів, щоб донести до міжнародної аудиторії правду про війну. Від їхньої роботи значною мірою залежить міжнародна підтримка України, надання їй зброї й гуманітарної допомоги. Хто ці люди та що мотивує їх повертатися туди, де щодня ризикують життям навіть досвідчені військові?
Фредерік Петрі: від військового до фотожурналіста
Французький фотожурналіст Фредерік Петрі має серйозний військовий досвід – 27 років служби у французькій армії, операції в гарячих точках від колишньої Югославії до Афганістану та країн Африки, понад 500 стрибків з парашутом. Цей досвід дозволяє йому бачити українську війну очима професіонала.
Після завершення військової кар’єри Петрі не зміг сидіти склавши руки – його давнє захоплення фотографією перетворилося на нову професію. Сьогодні він співпрацює з інформаційним агентством «Hans Lucas», а також пропонує свої матеріали іншим західним виданням.
На відміну від журналістів великих медіа, Фредерік здійснює свої поїздки на власний ризик, без серйозної фінансової підтримки. Його мета – показати французькій аудиторії реальність українського спротиву та життя військових і цивільних у прифронтовій зоні.
У квітні 2025 року фотожурналіст провів три дні з бійцями на різних фронтових локаціях. За словами українського локального продюсера Дмитра Богуславського, який супроводжував Фредеріка, французький фотограф фіксував не лише бойову роботу, але й повсякденне життя українських військових.
– Фредерік дуже професійно підходить до своєї роботи. Він не просто робить знімки, а намагається зрозуміти контекст, поспілкуватися з військовими, записати їхні історії», – розповідав відомий фотограф Андрій Андрієнко, який нині проходить службу в пресслужбі підрозділу, в якому побував Петрі.
Під час візиту Фредерік Петрі спілкувався з багатьма військовослужбовцями, записував аудіоінтерв’ю. Незважаючи на мовний бар’єр (спілкування відбувалося за допомогою перекладача), йому вдалося встановити контакт з українськими захисниками і цивільними.
Особливу увагу французького фотожурналіста привернула історія подружжя пенсіонерів, які відмовляються виїжджати з Оріхова, бо доглядають за 30 котами і 17 собаками, яких залишили їм сусіди, евакуюючись з міста…
Колектив France 5: документальний проєкт про український опір
Телеканал France 5 готує 90-хвилинну програму про те, як Україна продовжує боротьбу за незалежність, попри геополітичні зміни. Журналісти Ален Піро (Франція) та Лоренц Хюбер (Швейцарія) провели два тижні в Україні.
Основна тема цієї програми – показати європейській аудиторії, що Україна продовжує боротися за свою незалежність, незважаючи на зміну зовнішньополітичного контексту і ролі США. Зараз, на думку французького і швейцарського журналістів, провідна роль у підтримці України переходить до європейських країн-партнерів, насамперед до таких, як Франція.
За словами українського локального продюсера проєкту Олександра Павлова, знімальна група мала на меті показати, як різні верстви українського суспільства беруть участь в опорі російській агресії. Знімали сюжети з фронту, коментарі звичайних українців, які дієво беруть участь у цій боротьбі: волонтерів, бійців на фронті, громадянський сектор і політиків.
Варто зазначити, що це вже друга частина проєкту французьких журналістів. Першу, яка називалася «Завтра війна, чи готова Франція?», зняли два роки тому, її було присвячено технологіям війни, зокрема використанню дронів.
– Тобто вона розповідала про те, що війна переходить у технологічну фазу, насамперед ішлося про дрони. Про те, що нині ми маємо скрізь – використання дронів як технології, як того, що замінює людей. Війна суттєво змінилася з появою дронів, – пояснив Олександр Павлов.
Команда France 5 працювала в Харкові, Києві, Запорізькій області, відвідувала село Ягідне на Чернігівщині та Кривий Ріг.
Максим Такер: розслідування військових злочинів
Максим Такер, британський журналіст авторитетної лондонської газети «The Times», здійснив масштабне розслідування застосування російськими військами забороненої хімічної зброї проти українських захисників. Кореспондент, який спеціалізується на висвітленні подій в Україні та країнах колишнього СРСР понад 14 років, нещодавно відвідав позиції українських військових для збору доказів та свідчень про використання проти бійців хімічних боєприпасів.
Максим Такер – не новачок у висвітленні українських подій. Він працював кореспондентом «The Times» у Києві між 2014 та 2017 роками, а з початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року неодноразово повертався для репортажів з передової. Його робочий графік досить інтенсивний – приблизно кожні два місяці журналіст приїжджає в Україну на два-три тижні для польової роботи.
– Він має великий досвід роботи тут, тому в нього нема проблем із розумінням контексту наших подій. Це значно полегшує роботу, – розповідає український продюсер та перекладач, який допомагає журналісту під час роботи в Україні, Павло Рибарук.
Крім роботи у «The Times», Максим Такер публікувався у таких впливових виданнях як «The Telegraph», «The Guardian», «The Independent», «Newsweek» та «Politico». До журналістської кар’єри він працював координатором кампаній «Amnesty International» по Україні та Південному Кавказу, а також був редактором новин у «Kyiv Post» та працівником Фонду «Відкрите суспільство». Наразі, окрім написання репортажів, він також працює редактором у міжнародному відділі «The Times».
Як зазначали українські військові в коментарях Такеру, ворог застосовує хімічні речовини переважно для виявлення українських позицій. Отруйні гази, якими б вони не були, змушують військових залишати укриття, після чого по них завдають ударів артилерією або дронами.
За словами військових, для підтвердження кожного випадку застосування хімічної зброї необхідно зібрати фізичні докази. У дослідженні британського журналіста також документувались особисті свідчення постраждалих військових.
– Нам у будь-якому разі важливо, що до нас є увага іноземної преси і серйозних видань, – кажуть українські військові. – Вони не лише роблять репортажі й життєві історії, а й порушують такі серйозні теми, які дійсно потребують ретельного дослідження.
Роль іноземних журналістів у висвітленні російсько-української війни важко переоцінити. Вони не тільки інформують світову спільноту про те, що відбувається в Україні, але й збирають докази військових злочинів, вчинених російськими військами. В умовах, коли увага до війни в Україні вже далеко не така сильна, як у 2022 році, саме такі сміливі та професійні журналісти підтримують обізнаність західної аудиторії про події в Україні та необхідність подальшої солідарності з українським народом.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
Нагадаємо: “Тут дуже сумно”: шведський фотограф про війну та прифронтову реальність Лиману (Відео)
