Російські війська продовжують атакувати на Краматорському напрямку — 10 липня зафіксовано щонайменше чотири боєзіткнення поблизу Часового Яру, у районах Предтечиного, Ступочок та Білої Гори. Усі спроби прориву закінчилися провалом: окупанти діють у вже пристріляній місцевості, де їх чекає гарантоване вогневе ураження.
Про це в ефірі «Суспільне.Новини» розповів Юрій Сиротюк, головний сержант роти вогневої підтримки 5-ї штурмової бригади ЗСУ.
«Ворог уже півтора року намагається просунутися на агломерацію Дружківка-Краматорськ-Костянтинівка. Нині діє малими групами — це переважно піхота. Інколи використовують техніку в стилі “шаленого Макса”, але шансів доїхати у неї немає. Їх бачать наші дрони ще з району Бахмута», — розповів військовий.
Зі слів Сиротюка, окупанти кидають на штурм солдатів без підготовки та без підтримки. Навіть якщо їм вдається прорватися ближче до позицій Сил оборони, вони залишаються без води, їжі чи евакуації поранених.
«Зараз їм сприяє “зеленка” — кущі та зарості, що дозволяють підходити ближче. Але це питання днів чи годин, скільки ті російські піхотинці проживуть. Навіть якщо проходять, їм потім ніхто не допомагає. Поранений? Кажуть — йди вперед», — пояснює боєць.
Нерідко окупанти взагалі не знають, що йдуть у наступ. Їх обманом заганяють у вогневі «кіллзони» під виглядом «закріплення позицій».
«Щодня планово “ванюшки” тими самими маршрутами виходять на велосипедах, на мотоциклах, чи пішки. Комусь щастить проскочити. Іноді якась халабуда доїжджає до каналу Сіверський Донець-Донбас. Але якщо подивитесь супутникові знімки — там цвинтарі броньованої техніки. Бо тут є дуже вузькі місця, вони всі пристріляні», — підсумував головний сержант.
Як зазначалося раніше, російські війська на інших ділянках — зокрема, на Покровському напрямку — також демонструють ознаки виснаження. Військові ЗСУ повідомляють про хаотичні атаки без належної координації.
Зокрема, за даними штаб-сержанта 117-ї окремої важкої механізованої бригади з позивним «Доцент», основну функцію російської важкої техніки сьогодні зведено до транспортування піхоти якомога ближче до фронту. Після цього техніка відходить, а піхота йде в атаку — часто безуспішно.
