Лісівники ДП «Лиманський лісгосп» справжні – захисники нашої Батьківщини. Невеличкий колектив рятує ліс від пожеж і в цей жорстокий час поновлює тисячі гектарів лісових масивів молоденькими саджанцями сосни та інших дерев, а також допомагає саперам у розмінуванні смарагдових володінь та заготовляє деревину для опалення житла лиманців. При цьому навіть жертвуючи власним життям.
Рік тому при обході закріпленого кварталу загинув майстер лісу Дробишевського лісництва 49-річний Олександр Анатолійович Івков. Всього у кількох кроках від спостережної вежі він підірвався на ворожому вибуховому пристрої. Світла пам’ять герою – лісівнику!
А дев’ятеро лісівників боронять країну у Збройних Силах України на всіх фронтах. Двоє із них поранені. Двічі – майстер лісу Ямпільського лісництва Володимир Ульянов. До речі, останній ще боронив Вітчизну від ворога у 2014 році. Про нього далі наша невеличка сповідь.
Героям Слава!
ЛИМАНСЬКИЙ ЛІСІВНИК – КІБОРГ З «ХОЛОДНОГО ЯРУ»
Володі завжди подобалося спілкуватися з природою сам на сам. Залюбки годинами милувався лісом, із задоволенням слухав всі лісові мелодії, пташиний спів. Особливо його захоплювало створення всіляких гербаріїв: з лугових квітів і трав, з різнобарв’я листя дерев, з казкових всіляких корінців, котрі збирав у свій домашній флористичний архів. Це дитяче захоплення і привело Володимира Ульянова до студентської аудиторії Чугуєво – Бакчанського лісного технікуму, що на Харківщині. Три роки цікавого навчання і він вже дипломований спеціаліст лісового господарства. У різних куточках йому доводилось попрацювати. Але серпень 2014 року став для нього вирішальним у житті. Він пішов добровольцем захищати свою Батьківщину від підступного ворога – рашистів-терористів.
19 серпня 2014 року у складі батальйону «Донбас» у нього стався перший бій під Кураховому з орками. А вже у листопаді цього року він уклав контракт з 93 – ю окремою механізованою бригадою, котра нині носить назву «Холодний Яр». Був призначений гранатометником піхотної роти.
Довелось нашому герою захищати Донецький аеропорт від окупантів рфії. В одному із кривавих боїв Володимир отримав кульове поранення. Куля калібром 5,45 «прошила» йому груди. З кількома побратимами 6 днів знаходився поранений у оточенні. Відбилися і, як то кажуть, своїм ходом вийшли з нього. Він один із небагатьох кіборгів, яким дивом довелося вижити. Про нього та його бойових побратимів навіть була видана книга одним із львівських друкарських видавництв «Кіборги UА». Раджу – знайдіть її у Фейсбуці і обов’язково прочитайте.
Після госпіталя і реабілітації він знову повертається до побратимів. У січні 2015 року Володимира командування призначає командиром відділення, а згодом командиром БМП. У вересні 2016 -го він потрапляє у бригадну розвідку. Так що йому довелося проповзти майже всю Луганщину зі своїми бойовими друзями. Служив з ним і Микола Рудий та кілька хлопців із Зарічного. Справжні розвідники.
У 2017 році закінчується контракт і Ульянов повертається у мирне життя. Починає працювати майстром лісу Ямпільського лісництва на обході №5. А це небагато-немало, а 1600 гектарів лісу. Обов’язків у майстра лісу чимало. Треба пильнувати, щоб не трапилось «самоволк», тобто крадіжок деревини, і слідкувати за санітарними рубками, і заготовляти новорічні ялинки, і поповнювати та оновлювати лісові масиви. Так ось, на його обході було висаджено понад 700 гектарів саджанців сосни.
І ось 24 лютого 2022 року. Вранці над головою пролетіла ракета. Володимир все зрозумів одразу – війна. Вже 26 лютого він у бойовому підрозділі захищає Сумщину, а саме Охтирку. Кілька днів з автоматом повоював, ну, а потім , так би мовити, перейшов на «джавеліни». Чимало ворожої техніки він з бійцями попалив. Але найбільше всього запам’ятав, як у полон взяли 10 орків. Із них 7 шахтарів з Єнакієвого (!), 2 російських офіцери і бурят.
У серпні того ж року довелося повоювати на Барвінківському відтинку. Далі – Бахмут. А це – просто пекло. Тут і отримав важке осколочне поранення у голову. 9 місяців по госпіталям: Дніпро – Львів – Дніпро. Реабілітація і знову – на Бахмутський напрямок. Перейшов служити у 5 окрему танкову бригаду. Служили і лиманці з ним. Наприклад, Юрій Вовк. Потім – Запорізький напрямок.
Нині В. В. Ульянов у званні сержанта, але на посаді головного сержанта. Тобто всі сержанти бойового підрозділу підпорядковуються йому.
Сержант Ульянов удостоєний понад десяти державних нагород, котрі всі занесені у військовий білет. А це відзнака Президента, медалі «За оборону Донецького аеропорту», «Учасник АТО», «Захисник Бахмуту» та інші.
Ось такий він 40-річний лиманський лісівник – кіборг з «Холодного Яру» Володимир Володимирович Ульянов, який щиро вірить у Перемогу над ворогом і впевнено крокує до неї з бойовими побратимами та всім українським народом.
Слава Україні! Героям Слава!
Нагадаємо: Герої не вмирають!
Автор статті: Христина Лебедєва, журналіст.
