Олексій родом з міста Лиман, що на Донеччині. Прізвище не вказую за бажанням Олексія. Він успішно закінчив Словʼянський коледж транспортної інфраструктури. У 2007 році за розподіленням почав працювати слюсарем колісного цеху у вагонному депо, станції Лиман. Тобто ремонтував і збирав вагонні колісні пари. Здобув і досвід і кваліфікацію. На війну пішов вже у ранзі слюсаря п’ятого розряду.
Він закоханий у своє смарагдове, охайне містечко, як і всі лиманці. Тож без вагань пішов до військкомату добровольцем захищати рідну землю від окупантів. Боронив Соледар, а нині, у складі 214-го спеціального батальйону піхоти боронить місто – фортецю Бахмут.
Олексій запевнив, що піхотинці всі вмотивовані бійці і з честю дають потужну відсіч ворожим атакам. Серед бійців панує розуміння, довіра до командирів, бойовий дух. Бійці забезпеченні боєкомплектами, а також всім необхідним для стримання противника. Ворог від піхотинців–українців зазнає величезні втрати. Робоча зброя Олексія – 40-міліметровий гранатомет, котрим він влучно знищує ворога.
Бої тривають постійно, але Олексій зі своїми побратимами націлені тільки на перемогу. Він вірить у Перемогу українського народу у цій кривавій битві.
Мріє повернутися у зруйнований окупантами Лиман. Разом із своїми земляками, колегами-залізничниками відновлювати як місто, так і рідне серцю вагонне депо.
Ми віримо в тебе, Олексію, як і у Збройні Сили України.
Слава ЗСУ!
