Бійцю Збройних Сил України, нашому земляку Олександру Вікторовичу Саєнку щойно виповнилося 30 років. Більше двох років він захищає нашу Вітчизну від рф – ворога.
Народився він у селі Лозове Лиманської територіальної громади. Але, коли був ще немовлям, батьки його переїхали у Лиман у район ЗОШ №3, де Саша і навчався у десятирічці. Його завжди приваблював спорт, особливо східні єдиноборства. А на той час у Лимані, цей спортивний напрямок очолював Сергій Олександрович Чорний та Павло Дерев’янко. Тож після шкільних уроків Саєнко повністю віддавався спортивній арені. І як-то кажуть, терпіння і труд все перетруть, у нашого Сашка було саме так. Впертість, бойовий дух, повага до старших і цілеспрямованість витягнула його спочатку на бійцівські майданчики чемпіонату міста, потім області, країни, континенту і навіть світу. Олександр Саєнко був гідним учнем у своїх сенсеїв, а потім і сам здобував чемпіонські титули, котрими удостоювалися кращі бійці Європи і світу. На багатьох міжнародних змаганнях у Польщі, Угорщині, Чехії, Болгарії та інших країнах він виборював чемпіонські звання, і пишався високо піднятим блакитно – жовтим Стягом України і найкращим у світі Гімном країни.
Тож після закінчення десятирічки він цілеспрямовано продовжив навчатися у Донбаському державному педагогічному університеті (м. Слов’янськ), обравши факультет фізичного виховання. У цьому його підтримали батьки – Віктор Олександрович та Наталія Дмитрівна та старша сестра Катя. Батько все життя присвятив залізниці (Центр розвантажувально-завантажувальних робіт на залізниці (КМЦ), мати – домогосподарка. Успішно закінчивши вишу, Олександр Вікторович прийшов працювати у міську ЗОШ №2 вчителем фізичної культури та захисту України. Його на цю посаду запросив директор школи Тихий. Не відмовив і не пожалкував.
Одружений на любій Вікторії, з якою народили свою цяточку – доцю Софійку, якій нині 5 місяців. Батьки від неї у захваті.
Перший етап військової служби 2017 – 2018 роки. Ну, а коли розпочалася повномасштабна війна пішов добровольцем захищати рідну серцю Лиманщину у територіальну оборону. У нашому краї у 2022 році очолював її Олександр Сергійович Кузьменко. Безстрашний офіцер-розвідник, який навчав новобранців всім тонкощам бою і сам завжди йшов першим у будь-якому бойовому завданні. У 2022 році він загинув смертю хоробрих, захищаючи наше село Зелена Долина на очах Олександра Саєнка і його побратимів. Хлопці на власних руках винесли з поля бою свого загиблого командира. О. С. Кузьменко отримав поранення не сумісні із життям. Але пам’ять про першого командира буде вічною.
Потім у складі розвідки ЗСУ Олександр Саєнко воював у Рубіжному, Лимані, Привіллі (під Лисичанськом), Торському, Тернах, Ямполі, Новосадовому, Кремінній.
Перше поранення у ногу розвідник отримав під Ямполівкою. Після шпиталю і реабілітації знову повертається у свій військовий підрозділ. А 2023 році на Запоріжжі отримує друге поранення у колінний суглоб.
Знову шпиталь – реабілітація – фронт. Повертається на Лиманський його відтинок.
За бойові заслуги Олександр Саєнко нагороджений Головнокомандувачем Збройних Сил України почесним нагрудним знаком «Сталевий Хрест».
Тридцятирічний розвідник дуже мотивована людина на ПЕРЕМОГУ. Олександр зазначив, що поруч з ним цілеспрямовано йдуть до своєї цілі чимало лиманців, його земляків. Всі вони спрямовані на побудову кращого життя після війни, ніж воно було до неї. І він впевнений, що своєї мети ці бійці – побратими обов’язково досягнуть.
Героям слава!
Олександр ПАСІЧНИК.
Нагадаємо: Герої не вмирають! | Я БУДУ КРИЛАМИ ТВОЇМИ (відео)
