Слава Україні!
Дмитру Петровичу Олійнику незабаром виповниться 50 років. Народився він у Харкові. Там навчався. Закінчив успішно Харківський автодорожній університет за спеціальністю інженер – механік. Під час навчання займався боксом у ваговій категорії до 67 кілограмів. Брав участь у обласних змаганнях, в багатьох Всеукраїнських турнірах. Його друзі називали між собою «Боксером». Та і в ЗСУ у нього боксерський позивний «Крос». А Крос – це прямий удар, один із найсильніших та ефективніших ударів у боксі, який Олійник вважає своєю «коронкою».
Потім батьки переїхали до Лиману і родина Дмитра проживала поруч з відомим у місті кафе «Меридіан». Деякий час Дмитро працював у АТП (у автобусному парку) механіком, а потім водієм на міських та сільських автобусах. А за кілька років перед війною, організував свій бізнес відпочинку на живописному березі сивого Сіверського Дінця у Святогірську. Було у нього і кафе, і пляж, і катамарани, човни. Так що розважитись і чудово відпочити було де і чим. Але у 2022 році прийшли «асвабадители» і все розграбували та розбомбили… І тоді Дмитро Петрович по серйозному поміркував і з впевненою мотивацією пішов захищати Батьківщину від рашистів. А у нього – четверо дітей: три донечки і синуля. Забезпечивши безпечне проживання родині, два роки тому пішов служити у лави Збройних сил України і потрапив до 14 полку сил безпілотних систем (СБС). Хоча мріє у відпустці зібрати всіх разом і поїхати кудись відпочити.
Спочатку воював на Лиманському напрямку фронту (Колодязі, Нове, Невське). Був поранений у ногу. Пройшов лікування у шпиталі, реабілітацію повернувся до своїх побратимів, хоча міг і на «дембель» піти. Одначе, став у військовий стрій, бо інакше не міг зробити. Нині б’ється з ворогом на Покровському напрямку, котрий зараз найгарячіший на фронті.
Спілкуючись з Дмитром Петровичем я відчув у ньому цікавого співбесідника і попрохав відповісти коротенько, якщо можна (у військових з цим строго), на кілька запитань. Про наше інтерв’ю , звичайно, ми з «Кросом» повідомили пресофіцера військового підрозділу.
– Дмитре, як працюєте на Покровському напрямку?
– Якщо це розвідка, то у нас є БПЛА типу «крила» та «Мавіки». Якщо треба ураження, то в основному працюємо на «гарячих» напрямах.
Ворог використовує тактику малих груп. Важкими бомберами створюємо умови, щоб піхоті ворога ніде було сховатися, а потім FPV-дронами знищуємо. Все відстежуємо через стрімінгові платформи.
– Чи використовує ворог важку бронетехніку?
– Наш підрозділ тут вже рік працює без ротації за весь цей час механізовані штурми противника бачили рідко. В основному, це піхотні штурми. Ми підтримуємо лінію від 0 до 7-8 кілометрів . Ворог не ризикує заїжджати на цю відстань, бо прекрасно розуміє, що це відразу вогневе ураження і смерть.
Суміжні підрозділи, які брали у полон противника, під час допиту виявляли цікаву інформацію: наприклад, росіяни були мобілізовані у грудні 2024 року, а у полон потрапили у січні – лютому 2025-го.І це чудово, адже життя російського солдата після «учебки» – всього 2 місяці. І це нам каже проте, що він не набуде бойового досвіду та передасть його іншим окупантам. У результаті буде постійне збільшення кількості смертей ворога на полі боя.
Командування буде гнати піхоту ворога у бій , а тут українські захисники будуть їх знищувати. Ось така виходить собі синергія (спільна дія елементів системи дає більше ніж їхня окрема дія).
– Звідки отримуєте дрони?
– Держава нас забезпечує дронами тої якості, яку ми просимо, це дуже важливо. Звісно іноді буває брак, котрий ми швидкоусуваємо Але якщо ти в FPV-темі, тобі постійно потрібно щось «докручувати – допилювати. Потім – це все тестується на позиціях, де працюють наші екіпажі. Проблема – не вистачає людей.
– Які саме потрібні люди вашому підрозділу?
– Необхідні пілоти FPV-дронів, важких бомберів та «крил». Також водії, сапери, «фіксики», тобто ті, які вміють тримати у руках паяльник. Також потрібні будівельники, щоб будувати бойові позиції, адже їх завжди не вистачає та доволі часто доводиться змінювати.
– Розкажіть про роботу пункту управлінням боєм?
На пункт управління стікається абсолютно вся інформація з усіх доступних джерел про місця розташування ворога. Там все аналізується і ставляться бойові завдання силам і засобам на виліт та ураження росіян. Пункт повинен бути максимально незалежний у роботі, а це генератори плюс два джерела Інтернету.
Дуже важлива взаємодія з суміжними підрозділами. Якщо йдуть штурмові дії противника, то ми за правилом проводимо перепитування, дорозвідку дронами, підтверджуємо та зафіксовуємо цілі. Впевнившись, що це точно окупанти, знищуємо їх.
Це фронтове інтерв’ю я готував з солдатом Дмитром Олійником, нашим земляком, із самої запеклішої точки Покровського напряму, звичайно, по телефону. Хоча вже у ході підготовки газетного матеріалу, ми згадали один одного. Виявилось, що спілкувалися і у автобусі, котрим він перевозив містян, і зустрічались на стадіоні «Локомотив», і є чимало спільних знайомих, ось такий наш Лиман, невеличке містечко на півночі Донеччини з голубими озерами і смарагдовим лісом і такими нескореними людьми, як герой цього інтерв’ю. До речі, Діма за знаком Зодіаку – Водолій. А Водолій – це волелюбний й незалежний чоловік, любить ризикувати та має свій погляд на світ. Він відповідає цим критеріям.
Ось такий він наш «Крос», «Боксер», «Водолій», лиманець – солдат ЗСУ Дмитро Петрович Олійник. Скромний, але справжній Герой.
Дмитра з побратимами за виявлений героїзм і мужність удостоєно високою державною нагородою: “Іменем Українського народу Головнокомандувач Збройних Сил України має честь нагородити солдата Дмитра ОЛІЙНИКА “Золотим Хрестом”.Генерал ЗСУ Олександр СИРСЬКИЙ (наказ ГК ЗСУ від 28.04.2025 року за №299)”.
Таким Героям тільки – слава!
Олександр ПАСІЧНИК.
Червень -2025р.
На знімках: “Золотий Хрест” від Головнокомандувача генерала О. Сирського; солдат Д. Олійник з побратимом; наш земляк виїздить на бойове завдання.
Нагадаємо: Слава Героям! | «ХАДЖИМЕ» – ЦЕЙ БІЙ РОЗПОВЧАВСЯ, А ЗНАЧИТЬ, ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
