Життя його зупинилося на 38-ому році. Йому вічно тепер буде лише 38. Десять років тому прямо з київського Майдану він пішов добровольцем у Збройні Сили України захищати Незалежність України. Став досвідченим кулеметником та гранатометником, справжнім жахом для ворогів.
З 2014 року по 2024 рік він захищав Донеччину: Троїцьке, Луганське Авдіївку, Красногорівку, Мар’їнку, Бахмут, Соледар, хоча народився у місті Верхівцеве Дніпропетровської області.
Кілька разів був важкопоранений, але після лікування і реабілітації знову повертався «на передок» до своїх побратимів, щоб боронити рідну Україну від підступного ворога.
Костянтин БІЛОУС був удостоєний державних нагород: «Сталевий Хрест Нескорених», орденами «За мужність», а за кільки днів до загибелі почесною відзнакою «Хрест 54-ї ОМБР».
Разом з дружиною Катериною, до речі, лиманочкою, яка теж фронтовичка, виховували сина Максимку, який через кілька днів піде навчатися у перший клас.
24 серпня поточного року, захищаючи Донеччину, проклятий ворог обстріляв бійців його підрозділу забороненими усіма конвенціями хімічними снарядами. П’ятьох бійців у тяжкому стані, серед яких був «Костян» доставили у військовий шпиталь. А Білоус був астматик і його серце не витримало. Побратими вижили.
Символічно, що Костянтин БІЛОУС загинув від рук підступного ворога, коли він з честю захищав Вітчизну саме у 33 – ю річницю Незалежності України.
Лиманщина, Донеччина, Україна, весь світ схиляє перед тобою, соколе, голови. Тебе вічно пам’ятатимуть, батьки, дружина, син, побратими, весь український народ , як захисника вільної, незалежної Батьківщини.
Герої не вмирають! Слава героям! Слава Україні!
Нагадаємо: Герої не вмирають!
