Предки наші селилися там, де вода. Зокрема на берегах сивого Оскола.
Вчені археологи довели, зокрема археолог, доктор історичних наук С.С. Березанська, що слободу Рубцеву заселяли ще в епоху міді – бронзи та часів салтово-маяцької культури. Про це я розповідав у книзі вище. Більш детально.
Засновниками ж слободи Рубцевої вчені історики, археологи одностайно вважають вихідців з Цареборисова. Спираючись на багаточисельні архіви, я прослідкував заселення міста Цареборисова черкасами, тобто українцями, щоб уточнити скільки ж їх залишилось й поселилось за її межами. У 1651 році в ньому налічувалось 143 служилих черкас. А через три роки, в 1654, місто було заселено «очень многими черкасами с женами и детьми».
Оскільки черкас було багато, то їх поселили за межами фортеці. За свідчення чиновника Я. І. Свистунова «…в старому Борисов городищі, під горою по Бахтину-колодцю, поселилась слобода черкаська. Прийшли вони сюди із різних черкаських міст».
І далі – уточнення. З них одружених черкас – 143, неодружених – 174. Якщо взяти родину переселенця, в середньому, то це він, дружина і двоє дітей. Було і більше діточок.
От і виходить, що в сім’ях одружених черкас жило 429 людей плюс 174 неодружені. Усього – більше 600 людей.
За архівними даними в 1663 році у місті проживало уже аж 557 служилих черкас.
Тоді ж вони вибрали собі керівника – отамана Івана Семеновича Світличного. Він керував ними у 1656-1663 роках. Сім років.
У Цареборисові постійно кипіло життя. Часто життя на смерть. А це напади татарів, кримчаків і підтримка та участь у повстаннях, яке у 1668 році очолив гетьман Іван Брюховецькій та донський отаман Степан Разін – у 1670 році.
У 1668 році дуже багато черкас, спаливши місто, поповнили загони полковника Івана Сірка. А після придушення повстання ті, що залишились у слободі, місті – тікали подалі від царату. Тікали і селились на берегах Оскола.
Після звірячої розправи над учасниками разінського повстання, у ході каральних дій в листопаді 1670 року також багато черкас знову залишили Цареборисів. У 1683 році, згідно архівів, у місті нараховувалось усього-навсього 149 служилих людей – українців і московитів.
Таким чином, сотні вихідців черкас із Цареборисова в 1668-1670 роках і заселили території біля лівого берега Оскола, майбутніх слобід Рубцевої, Яцьківки, Лозової.
Перші переселенці осідали в районі Зацерківки – майбутньої окраїни Рубцевої. На той час то був її центр, оскільки тут згодом звели громадою церкву Івана Милостивого.
Отже, засновниками Рубцевої були вихідці з Цареборисова – це – по-перше.
По-друге – вони оселилися тут в 1668-1670-80-х роках. І після ліквідації фортеці у 1718 році. На мою думку 1670-1680 роки – роки заснування майбутньої слободи Рубцевої. Саме з цього часу, з цих років і почався відлік існування слободи. Виходячи з цього, Рубцям сьогодні виповнилось 350-355 років.
У 1663-1680 роках українські переселенці масово заселяють вільні землі Приоскілля, Сіверського Дінця. Переселенням, точніше, «осажуванням» черкас у нових місцях займався полковник Яків Черніговець. Отоді то у 1670 році заснували слободу Гороховатку, у 1675 р. – Пристіни, 1706 р. – Комарівку, у 1688 р. – Шандриголове нашого регіону. І, логічно, – нашу рідну Рубцеву, яка з року в рік приростала від Зацерківки і аж до майбутніх Березнягів.
У 1795 році згідно з «Ревизской сказкой от 30 июня 1795 года Харьковского наместничества Изюмского округа воинской слободы Рубцовой» у ній проживало аж 2283 людей: 1136 чоловіків і 1147 жінок. Мешкали вони у 326 дворах.
Таким чином протягом десь 120-130 років тому Рубцева стала одним з найкрупніших населених пунктів округу. У найдревнішому населеному пункті Лиманщини – Ямполі в 1795 році проживало 1740 людей. У 280 дворах. А це на 543 чолові менше, ніж у Рубцевій.
Рік заснування Ямполя – 1682, а не 1665, як вважалось раніше. Ямпіль засновано у 1682 році згідно з «Экстрактом о слободских полках 1734 г.».
Виходить, що роки заснування Ямполя і Рубцевої приблизно однакові – 70-80-ті XVII століття.
Яка для цього підстава? Кількість жителів і кількість дворів її підтверджує залізобетонний аргумент – майже 2300 жителів у 326 дворах у Рубцевій. Але для цього потрібен документ на папері. Поки що я його не знайшов. Пошуки не припиняю.
У 1795 році слобода Рубцева була найбільшим населеним пунктом у межах нинішньої Лиманської громади і, частково, Ізюмського району.
Згідно з переписом 1795 року в селі Зарічному (с. Попівка) проживало 779 чоловік, у с. Торському – 425, у Тернах – 800 чоловік.
У с. Куп’янці (м. Куп’янськ) у 1765 році проживало 2087 чоловік, а у сотенному містечку Гороховатці – 2267 чоловік згідно перепису 1773 року. Того ж року у Пісках Радьківських налічувалось 1723 людини. Це теж сотенне містечко. А у с. Борова (нині сел. Борова) – усього 191 людина. У Ново Глухові (нині м. Кремінна) в 1838 році мешкало 1802 жителя.
Ревізька казка військової слободи Рубцевої за 1795 рік. Перша і остання її сторінки.
У 1732 році в с. Комарівці жило 194 чоловіка, а у с. Пристіни – 881.
І аж у 1858 році у Лимані буде проживати 2516 людей. На той час (1850 рік) у Рубцевій кількість населення сягала 3690 людей.
Є й інша дата заснування села.
У Вікіпедії про с. Рубці написано: «Засноване у 1738 році». І роблять посилання на працю архієпископа Філарета «Историко-статистическое описание Харьковской епархии», де він пише, що церква Іоанна Милостивого була збудована «…около 1738 года». Цю дату взяли за основу року заснування села.
Але ж церкви будували не на голому місці! Тут то раніше жили черкаси. І не одне десятиліття. За моєю версією з 1668-1680 років. Тобто десь за 50 років до зведення храму. Слово «около» можна трактувати по різному. Це і 1720-ті, і 1730-ті, і 1700-ті!
Військово-топографічна карта 1800-х років. Слобода Рубцева.
В архівах уточнив, що у 1750 році до парафії церкви Івана Милостивого у Рубцевій записано 1752 прихожани. З них – 863 жінки.
Виникає запитання, як пояснити, що за 12 років існування села (за версією Вікіпедії) у ньому проживало аж більше півтори тисячі прихожан?
Непорозуміння виходить, як і дата заснування Рубцевої, записана у Вікіпедії.
Микола ПАСІЧНИК, член Національних спілок журналістів і краєзнавців України.
Нагадаємо: Історія: знай свою батьківщину
