Додому Новини Лиманщини

Пиріжки для перемоги: жителька звільненого Шандриголова про життя під окупацією і надію на майбутнє (Відео)

Жителька Шандриголове Валентина, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас

Лишалась в окупації, та не збирається евакуюватися попри розбитий обстрілами будинок — так живе у прифронтовому селі Шандриголове на Лиманщині Валентина. Оселилась у доньчиній хаті, для приготування їжі — балони з газом, а для обігріву оселі — дрова. Спогади про окупацію та звільнення села українськими військовими — у репортажі Суспільне Донбас.

Валентина нині живе в будинку своєї доньки, розповідає власний дім має, але там більше не живе.

“Я жила в себе у хаті. Приліт був і вікна в мене повилітали. Три вікна вискочило з зали та спальні. Грошей в мене немає поставити вікна, я позвала хлопців своїх зятів, так вони мені цеглою, глиною заклали. І хата стояла, а я зараз перейшла в доньки хату та у доньки живу”, — розповіла Валентина.

Жителька Шандриголове Валентина, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас

У селі немає газопостачання, тож для обігріву жителька Шандриголового використовує дрова. Минулого року місцева влада видавала їх безкоштовно, а зараз доведеться купувати.

“Балони покупляли, їсти так варимо, або на грубках електричних. Півтора року не було світла. Ми сиділи тут без світла півтори години. На грубках готовили їсти”, — каже жінка.

Пиріжки, Шандриголове, Донецька область 8 листопада 2024 рік. Суспільне Донбас/Дар’я Британ

“От, бачите, пиріжки печу? І для себе, і для дітей, і для онуків, і для військових, яких я дуже люблю, за те що вони захищають мою землю”, — говорить Валентина.

Жителька Шандриголове Валентина, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас

Від окупації у травні 2022 року і дотепер, каже жінка, з не виїжджала з рідного села.

“Ми поховалися в льохах, тільки чула, що гупало. А вранці повставали, а середня моя донька, Віра, каже: моєї хати немає. А я кажу: “Доця, хоч би ти була жива та дітки твої”, — згадує Валентина.

У селі росіяни зруйнували школу, дитячий садок, магазини, говорить жінка. Згадує, як у вересні 2022 року українські військові звільнили Шандриголове:

“Я як зайшла Україна, кажу: “Хлопці, який прапор у нас у центрі висить?”. А вони мені кажуть: “Український”. Кажу: “Слава Богу”. І заплакала. Він мені найкращий цей прапор: пшениця, небо. І один військовий дістав смужечку таку — жовтенько-голубенька — і подарував мені”.

Нагадаємо: У пошуках тепла: мешканці Лимана пристосовуються до життя без центрального опалення (Відео)