Подружжя Зінаїда та Сергій на початку повномасштабного вторгнення пів року провели у Польщі, та повернулись одразу, як українські війська звільнили їхню Лиманську громаду на Донеччині. Живуть у селі Старий Караван, де залишились 13 людей. Три десятки років пара будувала дім і тепер знову намагається його відновити — після російських обстрілів. Живуть допоки у дачному будинку. Як подружжя налагодило побут у дачному будинку та чи має план евакуації — у репортажі розповіли журналісти Суспільного.
“Тридцять років будували дім”
У квітні 2022 року подружжя на пів року виїжджало до Польщі. Повернулися, коли звільнили Лиман. З того часу відбудовують зруйнований російськими обстрілами дім.
“Телефон відкриваю і бачу, що йдуть бої за Лиман. Кажу, потрібно приготуватися, бої йдуть, може звільнять. На другий день дивлюсь — Лиман звільнили. І сльози. І додому”, — згадує Сергій.
За словами чоловіка, оселю знайшли розбитою російськими обстрілами: стелі пошкоджені, половини даху не було.
“Тридцять років будували дім. А тепер заново будемо будувати. Дві ракети прилетіло туди. Собаки дохлі лежали в хаті. Колотилися, скотину тримали, корови, молоко, сир, сметана. Все було. Жили, як куркулі. Добре жили. Потім росіяни прийшли сюди…. Ми бачили, як корови на луках лежать вбиті”, — говорить чоловік.
“Коли ми поїхали, сусіди ховались в нашому льоху. Прилетіло сюди, там все вилетіло, стіну зруйнувало. Але люди залишились живі в льосі. Двері відкриваються всередину, тут все завалило, але вони відкрили і вилізли. Одинадцятеро людей залишились живі”, — розповідає Зінаїда.
“Літає вночі. Лягаєш спати, воно як бахне, аж підстрибуєш”.
Зараз Зінаїда та Сергій живуть у дачному будинку — через дорогу від рідної оселі. Зв’язку в селі майже немає, як і електроенергії.
“Для опалення нам давали “пелети”, це дуже зручно. Їх десять штук в упаковці, нам її вистачало на добу. Дві штуки горять 4-5 годин. Вмикаємо генератор, накачуємо воду зі свердловини. Від сонячних батарей я можу увімкнути фен, але старенький, слабенький. Можу увімкнути кавомолку — я молола нашому баранчику вівсянку, таке молочко робили. Ми їздимо в Райгородок за шість кілометрів. Раніше їздили ще у Лиман, але зараз у Лиман страшно”, — розповідає Зінаїда.
“Літають то HIMARS, то ракети. Бачимо, як вона летить туди. А дрони ці “шахеди” ночами літають тільки. То було один раз, штук шість літало тут. Хлопці стріляли їх. А це вже позавчора один був. Літає вночі. Неприємно, звісно. Лягаєш спати, воно як бахне, аж підстрибуєш. Вже звикли”, — додає її чоловік.
Тримає подружжя й кролів. Готуються садити город.
“Перець був гарний, а помідори були просто шикарні. Їх було багато, вони достигали так, що не було всередині жодної білої прожилки. Теж саме будемо садити. Кабачки ще, тому що будемо купувати порося”, — говорить Зінаїда.
Минулого року до Зінаїди та Сергія прибились зо два десятки баранів. Днями власники їх забрали, четверо малих — лишились.
“Мартин, мама його відмовилась годувати. Сестричку годувала, а його ні. Ми його годували самостійно. Потім я його 10 днів вчила пити самостійно. Він зовсім ручний хлопчик”, — ділиться жінка.
“Дуже хочеться залишитись”
Сергій та Зінаїда разом 47 років. Сподіваються, що своє золоте весілля відзначатимуть вдома.
“Ми тут сосну садили цю хлопцями. Вона виросла за мій час. А тепер прийшли росіяни і все спалили. Тепер я знову на старості років буду ходити по буграх піщаних. Оце прикро, що одному якомусь дурню в голову щось стукнуло — і тисячі гинуть”, — говорить Сергій.
“Причіп купили. Сподіваємось, що він нам не знадобиться. Якщо виїздити, щоб хоч максимально щось можна було забрати. А що ти забереш? Це дорога в один кінець. Дуже хочеться залишитись тут. Щоб все було добре. Віримо”, — додає його дружина Зінаїда.
Нагадаємо: “Не дай Боже сюди буде заходити Росія”: життя Ярової під обстрілами після окупації (Відео)
