Частина третя
Справа часу та віри
ОСКІЛЬСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ ПІСЛЯ ПІДРИВУ ДАМБИ
Під час осінньої атаки 2022 року російські війська підірвали дамбу Оскільського водосховища, спричинивши величезні екологічні наслідки. Вода з водосховища вилилася, завдавши шкоди екосистемі та місцевим жителям на обох берегах річки.
Як це сталося
У вересні 2022 року, на тлі важких боїв на сході України, світ став свідком однієї з найбільших екологічних катастроф, спричинених російським вторгненням – підриву дамби Оскільського водосховища. Це зруйноване природне диво стало не тільки предметом екологічних досліджень, але й відображенням трагічних наслідків війни, що залишає глибокі шрами на природному середовищі та людських душах.
Оскільське водосховище, розташоване на річці Оскіл у Харківській області, було створене ще в 1957 році, ставши важливим об’єктом для регіону, забезпечуючи водопостачання, зокрема, для жителів Донеччини та Луганщини. Підрив дамби став результатом дій російських військових, які замінували конструкцію дамби та підірвали її в кілька етапів. Перший вибух стався 12 вересня, коли інженерно-саперні підрозділи російських військ зруйнували частину споруди. Через кілька днів, з 13 по 30 вересня, дамбу обстрілювали авіацією, що спричинило неконтрольований витік води на величезній території водосховища — більше ніж 120 квадратних кілометрів.
Екологічні наслідки катастрофи
Цей акт терору мав катастрофічні наслідки для екосистеми. Водосховище втратило до 70% своїх водних ресурсів, родючі землі були розмиті, а численні види флори та фауни опинилися під загрозою знищення. На місці колишнього водосховища утворилися сухі ділянки, що стали притулком для нової екосистеми. Проте через руйнацію екосистеми, яка існувала понад 60 років, утворення нової стало не менш драматичним процесом.
Це підтверджує і пан Микола, житель села Яцьківка (товариство «Дюна»), який разом із дружиною пережив окупацію та залишався на місці весь час. Він згадує перші місяці після підриву дамби, коли вода почала йти, і, здається, все навколо змінилося. Природа почала відновлюватися, але не в той спосіб, на який сподівалися місцеві жителі. Пан Микола зараз займається риболовлею, адже вода поступово повертається, і хоч він сам зазначає, що змінити ситуацію одразу не можна, все ж є надія на відродження природи.
«Відновлення води – це добре, але спостерігати, як усе змінюється, все одно боляче. Я часто буваю на річці, ловлю рибу, бачу, як природа поволі повертається до життя», – каже пан Микола. Риболовля стала його втіхою , хоча він чудово розуміє, що природа вже не буде такою, як раніше.
Підрив дамби був частиною стратегічного плану рф, аби затримати контрнаступ Збройних Сил України. Під час обстрілів у вересні 2022 року було не лише підірвано перший затвор дамби, а й регулярні бомбардування авіабомбами, що змусило вивести водосховище з ладу.
Нові природні процеси
Однак, як зазначають експерти з Української природоохоронної групи, та руйнація, хоч і була катастрофою, стала початком нового етапу в природному процесі. Процес відновлення екосистеми Оскільського водосховища, який стався після підриву дамби, має цікавий характер. Нові природні ландшафти почали заміщувати попередні: дюни, маленькі озера, протоки, річище – все те, що було колись до створення водосховища. Зараз екологи проводять дослідження, намагаючись оцінити нову екосистему, і хоча це багато в чому здається дивним, є і позитивні моменти у вигляді відновлення природних біотопів.
Місцеві жителі, такі як пан Микола, переживають багато труднощів, але також бачать у зміні природи певну надію на відновлення. Вони вірять, що рано чи пізно їх рідне село відродиться, хоча і зі змінами, які вони не могли навіть уявити.
«Кожного дня ми намагаємося вижити в цих умовах, але все одно я вірю, що село і наша земля воскреснуть. У нас багато роботи, і не можна залишати без уваги природу, що змінилася. Ми вже пережили окупацію, переживемо і це», – додає він.
Майбутнє водосховища
Ця подія, безсумнівно, має довготривалі наслідки для екології регіону, але також відкриває нові можливості для відновлення старих екосистем. Та попри всі труднощі, люди не залишають надії на те, що з часом природа знову відновить свою красу, а для місцевих мешканців, таких як пан Микола та інші, кожен крок до відновлення — це маленька перемога на шляху до кращого майбутнього.
Однак питання, яке хвилює багатьох, — це не лише відновлення природи, а й майбутнє водосховища. На сьогодні жоден з експертів не може точно сказати, коли буде завершено відновлення дамби. Оскільки район ще перебуває під загрозою обстрілів та бойових дій, на жодні конкретні терміни очікувати не можна.
Це історія не лише про руйнування, а й про відродження. Не тільки природа, але й людський дух продовжують шукати шляхи до відновлення, навіть після найбільших катастроф. І хоч майбутнє Оскільського водосховища все ще неясне, життя триває, а відновлення природи і людських спільнот — це справа часу та віри.
Катерина Лакозюк – позаштатний кореспондент газети “Зоря”, студентка Київського авіаційного інституту, жителька села Яцьківка Лиманської ТГ.
Нагадаємо: ЯЦЬКІВКА – МІСЦЕ КУДИ ХОЧЕТЬСЯ ПОВЕРТАТИСЯ
