У Яровій Лиманської громади на Донеччині наразі 850 жителів — третина від тієї кількості, яка була до повномасштабного вторгнення, каже староста. Селище пережило чотиримісячну російську окупацію у 2022 році та пожежі у 2024 році. Весну 2025 року місцеві зустрічають, чуючи вибухи — фронт за два десятки кілометрів. Та попри це готуються саджати городи та сподіваються на мир.
Як живуть люди після деокупації у селищі Ярова на Лиманщині та чи думають виїжджати — у репортажі Суспільне Донбас.
Тетяні 66 років. Все життя прожила в Яровій, тут застала й окупацію у 2022 році.
“Не виїжджала. В підвалі сиділа півтора місяця. Нічого — висиділа. Курей все одно всіх позбирала по всій вулиці. Люди кидали. Багато собаки пораздирали. Стріляли, страшно, а ми в мішку їх переносили”, — згадує жінка та додає будинок був пошкоджений обстрілами: уламок боєприпасу побив дах.
Нині жінка має лише курей та гусей, раніше, каже, тримала свиней та корів.
“Гуси мої почали нестися. Там і півні у мене старі. Я люблю господарство. Роки, вже втомлююсь. Але без них — не можу”, — ділиться Тетяна.
Наразі жінка готується садити город, але ще раніше поралась у теплиці, що надав Червоний Хрест.
“Я аж бігом садила. Петрушечка, кріп і цибуля вже відходить. Це ж на зиму посадила, щоб до Нового року була”, — говорить жінка.
На обійсті в Тетяни — штучне озерце, де в неї живуть з півсотні карасів.
“З долоню до долоні є рибки. Ціле літо їх годуємо, води додаємо. Літом навіть вичищаємо. Виливаємо усю воду, мул вигрібаємо. Карасі, є штук 50. А більше нічого не хочу. Мира хочу. І перемоги”.
За два з половиною роки по деокупації на вулицях досі є понівечені автівки та згорілі будинки.
Кілька місяців як тут немає тиші, розповідає місцевий житель Григорій.
“На початку року по селу були “прильоти”. Як дало! Це на самому краю, а ми тут у центрі живемо — у мене і цвяхи повилітали з вікон. З чого вони стріляють? Хто його знає. А так по Лиману як гупає, Дробишеве — нам чути гарно”, — розказує чоловік.
“Не дай Боже сюди буде заходити Росія, будемо виїжджати у будь якому-разі. Нам залишатися не можна, у нас діти в ЗСУ. Хоч би й ні — нема ніякого бажання тут залишатись з “коцапньой”. Молимося за це, бо не дай Боже. “, — говорить Григорій.
У Яровій жили — 2500 людей, наразі, за даними старости Ярівського старостинського округу Дмитра Дремлюженка, — 850 жителів. З них — 95 дітей. До фронту звідси два десятки кілометрів.
“Весна, люди знову починають повертатися. Холодний період ми пережили. Є світло, є інтернет. Частина селища — є газифікація. Працюють магазини, пошта, клуб, ФАП — лікарі приїжджають”, — розповів Дмитро Дремлюженко.
