Щоденні обстріли, понищені навколишні будинки та поранені камені свідчать про жорстокість військового часу. Зараз могили, змішані зі старими, стають грудками землі поряд із позбавленими імені хрестами. Минуле, яке не можна забути, але яке важко відтворити. Серед захмарних хмар обстрілів і поламаних пам’ятників — лежать історії невідомих героїв, чиї імена зникли, але пам’ять про них залишиться у наших серцях.
Ексгумація тіл у Лимані, розпочата в жовтні 2022 року, намагалася навіть у військовій строгості допомогти нам історіями цих людей. Зібрані в кінці довгого шляху, їхні тіла були повністю перепоховані. Однак, ім’ям немає дорогого зниклих, лише тих невеличких знаків, що свідчать про біль і трагізм.
Кладовище у Лимані — це мовчазний свідок глибокого розпачу. Розбиті пам’ятники стали зеркалом для нас самих, нагадуванням про красу життя, яке ледь вистачає, щоб зламати жорстокість війни. Та, сподіваємося, там, де імена залишилися без написів, знайдуть втрачені історії, і серця сповнені пам’яттю, зможуть надати тим могилам долю, якої вони заслуговують.
Фото з сайту freeradio.com.ua
