У листопаді кожного року відбувалися «Криволуцькі читання». Їх пройшло вже шість, з приводу котрих з’явилися на світ Божий літературні доробки – книжки. І у електронному вигляді і у друкованому. Проводились читання у 2022 році у мережі онлайн для ВПО. В цих читаннях брали участь не лише лиманські краєзнавці, а й з Краматорська, Бахмута. Вони на публічних конференціях зачитували свої статті, котрі потім обговорювались, так би мовити, всім миром.
Нагадаємо: “Єднаємо Україну Тарасовим словом”: 3-А клас Лиманського ліцею №2 долучився до онлайн-читань.
Популяризація українських страв – це не лише справа для кулінарів, але й для дослідників, етнографів, лінгвістів, краєзнавців тощо. Давня їжа українців це справжній скарб, який ще навіть не починали відкривати, і бажано місцевим активістам і небайдужим якнайшвидше братися до цієї справи. Бо багато традиційних страв давно вже не готують в українських родинах, втрачаються оригінальні рецепти, і, на жаль, втрачається зв’язок між поколіннями.
Ще однією з тем читань є краєзнавчі стежки Північної Донеччини. Члени громадської організації Любов і Юлія Філоненки, Яна Синиця організовували і відкрили завдяки коштам громадського бюджету у селі Крива Лука Етнодвір, або як його називають повністю: громадський простір Етнодвір зі справжньою піччю.
На жаль, кілька днів тому територія етнодвору постраждала від обстрілу. «Але піч залишилася цілою», – запевнює Любов Василівна Філоненко.
Етнодвір – частина проєкту «Крива Лука – туристичне село». До великої війни сюди встигли завітати навіть гості з Німеччини. А з відомих українських діячів був Володимир В’ятрович, ще як керівник Інституту національної пам’яті, а нині депутат Верховної Ради України.
Це місце, де готували страви у печі, проводили навіть майстер – класи, звичайно, «Криволуцькі читання», за основу котрих брали традиції села. Саме Етнодвір мав стати туристичною принадою Кривої Луки, бо туристичний потенціал Придінців’я не обмежується лише Святогірськом та базами відпочинку. На жаль, котрі зараз наполовину знищені окупантами.
Від 2018 року вхід на Криволуцький Етнодвір прикрашають жорна. Німий свідок історії якось випадково став своєрідним символом збереження минулого та палкого бажання докопуватися до найвіддаленіших його сторінок. З жорнами пов’язано багато обрядових дійств українців. Про жорна складені приказки і прислів’я, що свідчить про їх важливість у побуті та житті наших предків.
Жорна стали обов’язковим експонатом музеїв про наслідки Голодомору , які створювалися у постраждалих містах і селах України одразу після здобуття нею Незалежності. У селі Вікторівка на Черкащині створено вражаючий пам’ятник жорнам, присвячений жертвам Голодомору 1933 року.
Хочеться сподіватися, що і криволуцький камінь – жорна вистоїть у подіях війни, що зараз триває на землях України, зокрема Донеччині, і стане символом незламності українців.
Команда ГО «Крила» впевнена, що наступні «Криволуцькі читання» пройдуть саме на криволуцькому Етнодвору.
У 2014 році на території тодішнього Лиманського району точилися серйозні бої. Під час звільнення села від окупації загинуло майже два десятки військовослужбовців ЗСУ. На згадку про звитягу наших воїнів у 2015 році у Кривій Луці встановлено пам’ятний Знак. Кілька років 19 червня біля цього Знаку відбувалися масові заходи, на які збиралися родичі та побратими загиблих. І ці зустрічі на гостинній криволуцькій землі стали на ділі об’єднувальними для різних регіонів України.
Розвіювання регіональних стереотипів відбувалося саме у Кривій Луці, мальовничому селі, що розташувалося між Крейдяними горами на Сіверському Дінці. Цьому саме і сприяли корисні «Криволуцькі читання».
Пані Любов разом зі своїми колегами при всіх сьогоднішніх складнощах, готують провести чергові листопадові «Криволуцькі читання»-2024 і в онлайні і в офлайні. Поживемо – побачимо.
