Державне підприємство “Лиманське лісове господарство”, яке опікувалося унікальними лісами регіону протягом 58 років, у липні 2025 року офіційно припинило своє існування. Ця новина викликала занепокоєння у місцевих мешканців, однак закриття не означає, що ліси залишаться без догляду. Йдеться про кардинальну реорганізацію, яка стала фінальним етапом всеукраїнської реформи. Про причини змін, роботу під час війни та майбутнє, яке чекає на лісників, журналісти Вільного Радіо поговорили з останнім директором лісгоспу Олексієм Приходьком.
Реорганізація, а не ліквідація: що змінилося
Процес реформування лісової галузі, що розпочався у 2022 році, дістався і до Лиманщини. На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 1 квітня 2025 року була запущена процедура припинення ДП “Лиманське лісове господарство”. Втім, як пояснює Олексій Приходько, мова йде не про повну ліквідацію, а про втрату самостійності та пониження у статусі.
“У нас було державне підприємство лісового господарства, яке мало свої традиції, керівників, апарат управління, контору та лісгосп. Підприємство мало можливість приймати самостійні рішення. Тепер такого підприємства не буде — його понизили до статусу надлісництва. Тобто раніше Лиманський лісгосп складався з трьох лісництв — Ямпільського, Краснолиманського та Дробишевського. Вони всі залишилися, і ліси лишаються, але тепер лісництва підпорядковані напряму аж Дніпру. Там будуть приймати всі управлінські рішення, а Лиманський лісгосп більше не має таких повноважень”, — пояснює Олексій Приходько.
Наприкінці липня 2025 року, останнім в Україні, Лиманський лісгосп юридично припинив існування. Усе його майно, техніка та унікальне обладнання залишилися на місці, але перейшли на баланс ДП “Ліси України”.
“Все майно нашого підприємства перейшло до “Лісів України”, у тому числі насіннєво-селекційний центр та інше обладнання”, — уточнює Олексій Приходько.
Робота під вогнем та офіційні причини реформи
Навіть в умовах близькості до фронту підприємство не припиняло роботу. Після деокупації у 2022 році лісники займалися розмінуванням, ліквідацією наслідків бойових дій та забезпечували деревиною населення і військових для будівництва фортифікацій.
“У нас був комплексний підхід, який полягав у спилюванні пошкоджених після бойових дій дерев та висаджуванні на їхньому місці нових. Я знаю, що були думки, мовляв: “Висаджування дерев у зоні активних бойових дій — це марнотратство”. Можливо, у цьому щось є, але процедура відтворення лісів прописана у законодавстві, і ніхто не скасовував обов’язок лісників відновлювати лісові ділянки”, — пояснює колишній директор.
Головними аргументами на користь централізації в державі називають боротьбу з корупцією та легкість залучення інвестицій. Олексій Приходько ставиться до цього скептично.
“Є така думка (не моя, я її не поділяю), що концентрування ресурсів в одному місці дозволить зменшити корупцію та інші різні негативні впливи на фінансово-господарську діяльність на місцях. Я скажу так: я цю позицію поділяю лише частково”, — наголошує він.
У ДП “Ліси України” підтверджують, що беруть під своє крило проблемний регіон, але обіцяють значні інвестиції, допомогу з розмінуванням, нову протипожежну техніку та посадковий матеріал.
“Ми беремо на себе проблемний актив, який потребує значних інвестицій. Але робимо це свідомо — заради збереження та відновлення лісового фонду східних територій, створення гідних умов праці для місцевих лісівників”, — пишуть в пресслужбі “Лісів України”.
“Результати роботи будуть розмиватися”: Побоювання та прогнози
На думку Олексія Приходька, нова система управління може вбити ініціативу на місцях та демотивувати працівників. Управління лісами Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Дніпропетровщини тепер здійснюватиметься зі “Східного лісового офісу” в Дніпрі.
“Проблема у тому, що люди, які безпосередньо працюють на місцях, втрачають мотивацію до ініціативності. Немає прямої залежності ефективності роботи та винагороди за результативність праці. Тобто працівники стають не зацікавленими у результатах своєї роботи, а з Києва, на мій погляд, не буде “видно” багатьох питань”, — вважає колишній посадовець.
Він побоюється, що місцеві ініціативи, подібні до створення екологічної стежки, за нової бюрократичної моделі стануть неможливими.
“Схема роботи тепер така, що не дозволяє пропускати ініціативи знизу. Ініціативи тепер можуть спускати тільки згори вниз. А раніше як було? Екологічну стежку ми створили завдяки ініціативам знизу — люди це зробили! Тепер немає такого механізму <…>. Для цього доведеться їхати у Дніпро, а там сидить людина, яка відповідає за чотири області. Чи стане вона приділяти достатню увагу одному з підприємств?”, — риторично питає Олексій Приходько.
Щодо кадрових змін, у Лимані масових скорочень, на відміну від Слов’янська, не було. Частина працівників звільнилася за власним бажанням, серед них і сам директор. Решта — перейшли до штату “Лісів України”.
“Плюс-мінус відбуватиметься те саме, що й було. Все на рівні вимог нормативів буде виконуватися. Але, можливо, не буде більше таких насіннєво-селекційних центрів, стежок та якихось нових креативних ідей і проєктів”, — підсумовує колишній лісник.
Нагадаємо: Крапка в історії Лиманського лісгоспу: підприємство припинило існування після 58 років роботи
