Нагадаємо: Історія волонтерки Олександри Плужник
Щойно побачив світ уже 6 збірник ,,Криволуцьких читань». А заснувала його у 2018 р. Я.В. Синиця жителька Кривої Луки, голова громадської організації “Крила”.
Чимало місця у ньому приділено вивченню історії Лиманщини. Так письменниця – краєзнавець і журналіст О.В. Драгомирецька повертає нас до булавінського повстання і битви біля Кривої Луки. Торік їй виповнилося 315 років.
Ольга Василівна доводить,що реально не встановлено місце основної битви, яка мала визначальний вплив на подальший хід усього булавінського повстання, долі його безпосередніх учасників, а також тисяч місцевих жителів Лиманщини, Ізюмщини, Слов’янщини, Бахмутського краю. Бо, як свідчить історія, після поразки знищено сотні населених пунктів, порубано чи повішено більше 10 тисяч повстанців та жителів.
Краєзнавець, дослідник історії гірничої справи на Донбасі, фотограф М. Кулішов у статті ,,Сільські кустарні промисли Лиманщини», цікаво розповідає про виробництво посуду, одягу й іншого у нашому районі.
Пальму першості посідає Шандриголове. Тут виробляли цеглу, конопляну і лляну олії, чинили шкури, шили шапки і кашкети. Славилися пошивом майстри Г. Огарьов, О.Єрьоменко. Шапка коштувала від 30 коп. до 1 рубля.
Олію ж виготовляли М. Шарко, Л. Колот, Т.Баштовий. Її фунт(454гр) коштував 15 копійок.
Добротну цеглу, з неї стоять і сьогодні будинки в селі, виробляли П. Бойко і Д. Прищепа.
В Ямполі і Брусівці виробляли сани, гарби, колеса. Реалізовували їх в Катеринославській губернії та у Донській волості.
Гарба коштувала 10 рублів, колесо 3,5 рублів.
Процвітало у нас і гончарство. Посуд виготовляли в Яровій, Ямполі, Піскунівці. Сотня посуду коштувала 1,3 рублі. Продавали його в Донскій волості та на Катеринославщині.
Зазначу, що земські управи приділяли велику увагу розвитку кустарних промислів, як однієї з галузей народного добробуту.
Лиманський краєзнсвець В.Кислов написав цікаву статтю ,, Дім, де живе історія,». Це своєрідний реквієм згорілому 23, 25 травня 2022 року Лиманського народного краєзнавчого музею.
Він був одним з найкращих на Донеччині і візитною карткою Лиманщини. Проіснував 27 років. Його відвідали тисячі лиманців і гостей міста.
В 6 залах розповідалось про життя у нашому краї від первісної людини до польоту у космос Л. Кизима .Тут було чимало артифактів. Серед них посуд з кургану біля с. Терни. Це 1 половина 2 го тис. до нашої ери, наконечники стріл скіфської доби, особисті речі космонавта Л.Д. Кизима.
Були цікаві матеріали, фото про першу у Європі мехгірку відкриту у 1934році,
Усе це, на жаль, було.
Впевнений, прийде час і двері музею знову відчиняться для лиманців і гостей. У статті краєзнавця М. Пасічника ,,Ямпіль помолодшав на 17 років, або точна дата заснування селища» доведено, що Ямпіль засновано у 1682 році. Це підтверджує документ про слобідські полки, котрий недавно знайдений.
Краєзнавець Белицький П.В. цікаво розповідає про будівнивцтво і розвиток пасажирських сполучень залізничної гілки Північно – Донецької
Залізниці. До речі, станція Лиман почала діяти з 1909 року.
Зацікавлюють матеріали Круглого столу. Вони стосуються більш глибшого вивчення Донбасу, починаючи з часів Дикого поля, козацьких зимівників на нових територіях і колонізації краю, хто перший освоював майбутній індустріальний край.
Для людей, які вивчають історію нашого краю 6 збірка «Криволуцьких читань» цікава знахідка, а для майбутніх поколінь, потужний голос з давнини.
Найбільший внесок у видання книги зробила Я.В. Синиця. За що їй велике спасибі.
Хай надалі міцніють крила у громадській організації ,,Крила», котру вона очолює.
М.ПАСІЧНИК, член Національних спілок журналістів і краєзнавців України.
