БЕЗЛЮДЯНІСТЬ ВОРОГА ЗНИЩУЄ «ЛЕГЕНІ ДОНБАСУ»
Страшне це слово «Екоцид», яке нас примушує на різні бачення подій, не помічаючи головного. А проблема у простому – екоцид – не буде людства, планети Земля – нічого. Це страхіття.
Далеко ходити не будемо. Прифронтове місто Лиман, котре стало відтинком напрямку фронту, знаходиться лише за кілька кілометрів від бойових подій. Щодня воно вбивається ворогом КАБами, ракетами, снарядами, дронами …
До речі, Донеччина не тільки терикони, вугілля, шахтарі. Донеччина – це святий край на природу, яка живе і буде жити дуже і дуже довго.
Лиманщина – це смарагдова перлина України і як її називали на Донеччині «Легені Донбасу». Тут відпочивав не тільки весь шахтарський край, а весь світ і це без перебільшення. Наші смарагдові рукотворні ліси розкинули свої лопаті соснові гілки майже на 30 тисяч гектарів. А який багатющий на віддачу ліс: гриби, ягоди, дичкі-грушки, рибка, а головне – туристично-відпочивально-спортивні прогулянки. Це було – щастя.
Тепер. Більше половина лісової площі знищено у наслідок ворожих обстрілів, пожежами (понад 15 тисяч гектарів), не зважаючи, що це вікові дуби чи сторічні корабельні сосни. До речі, понад 80% Лиманського лісу є рукотворним. Тобто скільки наші лісівники вклали зусиль, щоб створити 30 тисяч гектарів смарагдового царства. А ворог його вже половину знищив і продовжує знищувати…
Російські історики висвітлювали красу нашого краю – Григорій Петрович Данилевський (автор історичних романів «Мирович», «Князівна Тараканова», «Спалена Москва») та його онук, поміщик Данилевський, який започаткував Масляківський ліс, котрий став прикрасою в’їзду до Лиману. Він зачарував всіх своїми соснами, вірніше, сосновими вежами нашого краю. На початку ХІХ століття ці рукотворні лісові посадки зупинили рух пісків і запобігли обміління річки Сіверський Донець, а також примусили піщані площі приносити користь людині.
Аркадій Слюсарєв теж добрі слова писав про Лиманщину у своїй книзі «Природа Донбасу».
Ну, а про Віктора Єгоровича Граффа, окремий абзац нашої сповіді. Ця людина у ХІХ сторіччі розпочала засадження рукотворне, до речі, донецького краю з Великої Анадолі. Про нього навіть написана книга «Полковник корпусу лісничих». Велико – Анадольський ліс розпочав створення смарагдової родзинки Донеччини. Сам Віктор Єгорович з блиском закінчив Санкт-Петербурзьку академію лісового господарства і був направлений імператором на заліснення промислового краю. А сьогоднішній диктатор – цар «всєя русі», руйнує те, що створили його славетні земляки.
У кабінеті директора ДП «Лиманське лісове господарство» завжди був присутній портрет Віктора Єгоровича Граффа, який написав, до речі, місцевий талановитий художник Микола Корягін.
Красноліссям у народі називають світлохвойні ліси, в основному із сосни звичайної. Походження цієї назви пов’язане з винятковою їх красою. У будь-яку пору року сосни милують око веселим кольором хвої, золотавими стовбурами, приваджують затишком і спокоєм мальовничих куточків, дарують чисте, свіже, фантастично цілюще повітря.
У таких лісах і тиша має голос. Так ось цей голос волає про безлюдяність, так би мовити, наших сусідів – росіян. Вони знищили понад 15 тисяч смарагдового царства державного підприємства «Лиманське лісове господарство». Тільки уявіть собі! Вони свою «чуйну» справу продовжують щодня. Гине все: рослини, тварини, люди, які рятують це смарагдове багатство країни. Скільки лісівників. рятувальників підірвалося на цих російських триклятих мінах, скільки хлопців обгоріло у вогняному страхітті, рятуючи «Легені Донеччини»… А рф – байдуже.
Байдуже, що вщент знищили ліс від Ямпільського лісництва до Кремінної; байдуже було нищіти екологічну стежку «Лісове намисто», котру створював весь колектив Лиманського лісового господарства разом з обласною та міською владами протягом десяти років.
Їм байдуже було, що на території «Лісового намиста» знаходилось понад 200 видів дерев і чагарників з усього світу, а скільки білих та чорних лебедів, кенгуру, альпаків, диких кабанів, оленів, поні, єнотів та єнотовидних собак.
Знищили еко – стежину протягом двох кілометрів, де були і місточки, і перевізна переправа через річку Чорний Жеребець, колодязі з криштально чистою водою, місця для відпочинку будь – якого відвідувача.
Понад двохсот пар молодят посадили на еко-стежині туї та ялівець колоновидних порід у день свого одруження та випустили у повітря сотні голубів, які є символом миру і процвітання. А карети для молодят – одне насолодження. Наприклад, щороку «Лісове намисто» відвідувало понад 70 тисяч жителів Донецької, Харківської, Луганськкої, іноземні туристи і люди знані в усьому світові. Це і Валерій Залужний, і Сергій Бубка та багато інших.
Знищили ці «герої» і музей ДП «Лиманського лісового господарства», котрий вже був підготовлений до відкриття. Їм байдуже було руйнувати еколого- пізнавальну стежку і у Дробишевському лісництві Лиманського лісгоспу «Лісова палітра», котра теж сягала понад двох кілометрів. Тут були збудовані альтанки для відпочиваючих, 12 цікавих екологічних зупинок. Все для людей. Ні, треба змарнувати, знищити все добре вщент.
Крокуємо далі.
Поряд з Ямпільським лісництвом процвітало і «Страусине господарство», у котрому доглядалось понад сотні страусів, десятки оленів, ведмедів, буйволів та інших тварин. Всю цю екзотичну фауну наші «визволителі» просто відстрілювали та з’їдали екзотичних тварин під час чотирьох місячної окупації Лиманщини. Боляче та соромно за таких нелюдів. Просто застерігаємо їх, щоб не захворіли, «цінителі» екоциду і знищення українського народу, на африканську чуму чи китайський ковід, або на російський пронос. Все буває. До речі, одне яйце страуса – це як десять курячих. Ну ви і зголодніли, вовкулаки!
Тварини, які перебували у міні-зоопарку «Лісового намиста» довелося випустити у ліс, щоб зберегти від варварів, але вони знову поверталися до жителів лісництва та селища Ямпіль, бо люди зможуть їм допомогти вижити. Це навіть тварина зрозуміла.
Єноти вздовж екологічної стежки створювали свої житла (норки) та повертались до людей, зокрема, на подвір’я жителів селища Ямпіль та жили у них у безпеці, поки їх не забрали волонтери, які вивозили всіх тварин у спеціальні місця перебування (зоопарки, куточки природи).
Цікава історія сталася з 12-річним гімалайським ведмедем на прозвисько «Ямпіль», який здобув ім’я за назвою селища Ямпіль Лиманської територіальної громади, де його і знайшли волонтери після деокупації міста. Він пережив обстріли та контузію у зоопарку. Контужену дику тварину (як його ще буряти не вбили та не з’їли) знайшли у напівзруйнованому вольєрі українські військові. Вони і його відправили у зоопарк. Дякуємо бійцям.
Ведмідь знайшов новий дім у шотландському зоопарку Five Sisters. Туди від прибув 12 січня 2024 року після довгої подорожі через Польщу та Бельгію. На шляху до Шотландії ведмідь подолав 1100 кілометрів. За словами працівників зоопарку «Ямпіль» був спокійним і не виявляв ознак стресу.
У Шотландії «Ямпіль» жив у великому вольєрі з басейном та іншими елементами, що відповідають його потребам. Про цього гімалайського красеня писала і наша «Зоря».
Але війна відбилася на здоров’ї ведмедя «Ямпіль». Влітку 2024 року його серце зупинилося, не допомогла і реанімація і тварина померла. Працівники зоопарку важко перенесли цю втрату.
Хотілося б зосередити увагу на допомозі Лиманського відділення «Червоного Хреста» у забезпечені тварин, які залишились на території регіону, кормом. Господарі наших «братів менших» дуже задоволені цією корисною справою. Спасибі.
У будь-якій життєвій ситуації треба виявляти людяність до «братів менших», бо вони потребують нашої допомоги. Їм важко без нас.
Одначе, у цих скажено-військових умовах лісове господарство на Лиманщині працює і допомагає «Легеням Донбасу» дихати. Вирощуються сіянці сосни звичайної і навіть цієї осені вже 100 гектарів їх висаджено у смарагдово-соковитому просторі нашого краю. Колектив лісівників на чолі з їх керманичом Олексієм Борисовичем Приходьком у силі і шані. Ліс повинен буяти завжди, бо це просто наше життя, тим паче, «Легені Донбасу», котрі дихають і надихають український народ до найшвидшої ПЕРЕМОГИ і відновлення нашого смарагдового Лиманського краю. Ліс цього заслуговує, а «Легені Донбасу» дихати.
Слава Україні!
Олександр ПАСІЧНИК, член Національної спілки журналістів України.
Нагадаємо: Осіння кампанія з відновлення лісів: на Лиманщині висадили 2 гектари молодого лісу (Відео)
