Редакція газети «Зоря» одна з небагатьох газет, котра має Заслуженого журналіста України Олександра Курінного, двох володарів Всеукраїнської Премії “Золотого пера України,” вісім членів Національної спілки письменників України, тринадцять членів Міжрегіональної спілки письменників України. Всі творчі працівники – журналісти були і є членами Національної спілки журналістів України (НСЖУ).
РОКИ НАД НЕЮ ВЛАДИ НЕ МАЮТЬ…
Ця думка прийшла раптово і до ранку спати не дала…
Перш, ніж розповідати про наших вірних помічників газети, треба сказати про ту людину, яка відшукала їх у трудових колективах і, як власних дітей, вивела їх на найвищу сходинку у житті, які по праву носять почесні звання поетів та письменників Лиманщини. За сорок п’ять років дружби із «Зорею», які волею долі співпали, бо прийшла ця жінка до «Зорі» влітку 1980-го (без вищої освіти і досвіду роботи у газеті) з трудового колективу, яку примітив серед депутатів, незабутній Олександр Іванович Курінний. Скромна, мініатюрна, не скандальна, з ініціативами, що били через край… Перший свій вірш «Другові» у «Зорі» вона надрукувала у 1967 році, майже півсторіччя тому. Розкрию сімейну таємничку Бикових. Вірш «Другові» вона писала своєму, коханому Віктору, з яким навчалася у технікуму. Так з цим Віктором Никифоровичем Биковим, вони прожили, найголовніше, у любові, 60 років !!! Віктор завжди поруч з нею і вже цим бійцям майже по 80 років, а вони залишаються, як голубки, як лебеді на озері кохання. Дай Бог вам, шановні Бикови, довгого сімейного щастя.
Я добре пам’ятаю і писав до газети про презентацію першої колективної збірки «Провесінь» літературного об’єднання «Промінь» у міському краєзнавчому музеї. У ній було представлено майже п’ятдесят авторів – дописувачів до газети. Триста екземплярів збірки, на вихід котрої щедро «розкошелилися» керівники – залізничники п’яти підприємств, миттєво розійшлися по бібліотеках району, ставши гарним посібником у роботі педагогам і учням та і всім лиманцям. Це був початок, який досі не має кінця, бо з’являються і до нині у скарбницях наших нові книжки… Он, у колишнього редактора «Зорі» Миколи Пасічника, їх уже дев’ять, та і у автора цих рядків написана. Зверстана, залишилось тільки віддрукувати, шоста…
«Вогонь вхопивши Прометея, а заодно й наші серця…» – писав про нашу колегу будівельник Микола Шепілов, а енергетик Юрій Щербак, якого відшукала серед силікатників, взагалі сказав: «Вже скільки років для нас, вона як матір рідна…»
Не секрет: хорошу газету не можна зробити без активістів, а їх у «Зорі» без перебільшення було сотні! На жаль, багато з них відійшли у вічність не лише назавжди прописавшись у серцях лиманців, але й ставши признаними її талантами. При безпосередній участі журналістки поповнили лави Міжрегіональної спілки письменників України 13 лиманців, а скромний вчитель із села Новоселівка, Геннадій Грибанов, прийнятий до лав Національної спілки письменників України. Внесок активістів «Променя» у творчу скарбницю Лиманщини сягає майже двісті книжок, редактором понад 80 яких була сама голова літоб’єлнання.
До нас, у провінційне містечко, на засідання «Променя» приїздили навіть майбутні письменники навіть із сусідніх областей. Один Заслужений академік України, письменник Станіслав Іванович Лосєв чого вартий!, який досі не пориває зв’язку і навіть став не лише співавтором, а й спонсором видання збірки «Промінь» із сторіччя… майже»! Та вийшло кілька сигнальних номерів у лютому 2022 року…
Піклуючись про своїх друзів вона й сама не відстає. Чудові книжки для дітей, збірки оповідань та віршів, а головне – розповіді про творчі особистості Лиманщини, вихованців «Зорі» серед яких «Золоте перо» України Микола Петрович Корнеєв, письменники, «Почесні громадяни міста Лиман» Євген Нєфьодов та Віктор Маслій та друзі- літератори.
Спогади накладаються один на другий… Ось вона, як голова профспілки редакції, очолює роботу за естетику на робочому місці і ми дружно клеїмо шпалери в кабінетах… А ось уже клуб веселих та кмітливих у кабінеті редактора.
Вона і зараз на бойовому посту, не лише на прохання оперативно пише до газети, але й доносить улюблене видання до земляків, тих, хто до кінця лишається вірним землі, на якій народився на світ, де вічним сном спочили діди наші й прадіди…
Незважаючи на вік, лиманці звертаються до неї просто по імені, Валя. І коли вона з низкою газет з’являється у людному місці Лиманщини, земляки тут же оточують її і беруть «у полон», а сама вона, ніби виправдовуючись, шепоче: «Зоря» зоріє у серці моєму!
Усе, що написав, суща правда! І стосується вона колишньої завідуючої відділом промисловості, транспорту та будівництва редакції газети «Зоря» (вона майже п’ятнадцять років очолювала цей відділ), члена Національної спілки журналістів України, та Міжрегіональної спілки письменників України, члена літературного об’єднання «Промінь» з далеких вісімдесятих, головою якого була майже три десятиліття, Валентини Вікторівни Бикової. «Їй під силу роки зупинити», – писав про Бикову її колега відповідальний секретар Анатолій Миколайович Аніпченко (не у брів, а у око), а я скажу, що роки над нею досі влади не мають! І не матимуть, бо вона завжди, як «Зоря» зоріє. Справжній боєць, ніколи не зрадить, а навпаки по – доброму підкаже, зупинить і матінку – правду скаже по-чесному. Незабаром у неї День народження, як і у Віктора. Зараньше не поздоровлятимемо, але готуватися будемо. Тож, Бикови, готуйтеся і дружить завжди із «Зорею». Тобто, Валентино Вікторівно та Вікторе Никифоровичу, пишіть, розповсюджуйте і телефонуйте тільки з новими ініціативами, пропозиціями, котрі працюватимуть лише на добро лиманцям. Це наше з Вами життєве кредо. Повірте.
Олександр ПАСІЧНИК.
Фото тих далеких, але дуже приємних 80-х років.
Р.S. Шановні читачі, якщо є у ваших сімейних архівах світлини або дописи про «Зорю», поділіться, будь ласка, з місцевим часописом. Будемо дуже вдячні.
apasechnikred@gmail.com
